Постанова
іменем України
4 березня 2021 року
м. Київ
справа № 447/675/20
провадження № 51-5093км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Макаровець А.М.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Титаренка Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката Магарського М.З. на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140360000439, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, судимого за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2018 року за ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 263-1 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, за ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ст. 71 КК до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вирокомМиколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2018 року і остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК; незаконному виготовленні вогнепальної зброї; носінні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу; таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно.
Так, за вироком суду, ОСОБА_1 навесні 2019 року в не встановлений слідством час в одній з будівель колгоспу, що в с. Долішнє Миколаївського району Львівської області, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою (у перерахунку на висушену речовину) 14,23 г, який переніс до власного будинку, що на АДРЕСА_1, і зберігав без мети збуту та який добровільно видав працівникам поліції 6 грудня 2019 року в службовому кабінеті Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, що на просп. Шевченка, 21 у м. Новий Розділ Львівської області.
Крім того, ОСОБА_1 у не встановлені досудовим розслідуванням час і місці саморобним способом незаконно виготовив вогнепальну зброю - обріз із двоствольної мисливської гладкоствольної рушниці ТОЗ-Б, яку в серпні 2019 року він знайшов неподалік закинутих колгоспних будівель у с. Долішнє Миколаївського району Львівської області.
ОСОБА_1 без передбаченого законом дозволу переніс вказану вогнепальну зброю до власного будинку і зберігав її за місцем проживання до вилучення працівниками поліції 15 січня 2020 року.
Крім того, у вересні 2019 року в не встановлений слідством час ОСОБА_1 на земельній ділянці поблизу однієї з будівель колгоспу, що в с. Долішнє Миколаївського району Львівської області, виявив 2 рослини коноплі, які зірвав, переніс до власного будинку, де незаконно виготовив з них особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою (у перерахунку на висушену речовину) 14,04 г, який зберігав без мети збуту до вилучення його працівниками поліції 15 січня 2020 року.
Також ОСОБА_1 11 грудня 2019 року о 10:14, перебуваючи у приміщенні супермаркету "Рукавичка" ТзОВ ТВК "Львівхолод", що на вул. С. Бандери, 9 у м. Новий Розділ Львівської області, таємно викрав пляшку віскі "Tennessee Jack Daniels Old No7" вартістю 374,97 грн.
Крім того, ОСОБА_1 22 грудня 2019 року о 13:30, перебуваючи в приміщенні того ж супермаркету вчинив відкрите викрадення (грабіж) пляшки віскі "Tennessee Jack Daniels Old No7" вартістю 374,97 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишенобез змін.
Вимоги касаційних скарг і узгоджені доводи осіб, які їх подали
Захисник - адвокат Магарський М.З. у касаційній скарзі просить змінити вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року в частині покарання, призначеного ОСОБА_1, знизивши остаточне покарання, призначене засудженому за сукупністю злочинів, до 4 років позбавлення волі та виключивши застосування до останнього правил ст. 71 КК. Вважає вирок та ухвалу незаконними, несправедливими, такими, що постановлені з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що з огляду на відсутність у діях ОСОБА_1 корисливого мотиву, стан його здоров`я, визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів призначене йому покарання є явно несправедливим через суворість. Звертає також увагу на неправильне застосування судом до ОСОБА_1 правил ст. 71 КК. На думку захисника, оскільки іспитовий строк, установлений його підзахисному за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2018 року, закінчився 23 лютого 2020 року і на той момент щодо ОСОБА_1 не було жодних вироків, якими була б установлена його вина у вчиненні злочинів, то відповідно до положень ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК і ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), він вважався невинуватим і суд не мав підстав для часткового приєднання до остаточного покарання, призначеного ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, невідбутої частини покарання за вказаним попереднім вироком.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Титаренко Ю.О. вважав, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, просив у порядку ч. 2 ст. 433 КПК змінити вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 20 травня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1, перекваліфікувавши дії засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК та призначивши йому за ч. 1 ст. 309 КК покарання у виді арешту на строк 6 місяців. У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 прокурор просив залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі захисник не заперечує правильності юридичної оцінки злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК. Вважає, що суд першої інстанції призначив його підзахисному надмірно суворе покарання і неправильно застосував до нього правила ст. 71 КК, чим порушив право останнього на захист, а суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з цим рішенням.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
Згідно з приписами ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За правилами ст. 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Виходячи зі змісту положень ст. 65 КК, а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (далі - постанова ПВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7) суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, вирішуючи питання про покарання ОСОБА_1, дотримався вказаних вимог закону.