Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 505/1866/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/813/1062/20
Провадження № 51 - 5819 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160180000534 від 23 квітня 2019 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Котовського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Суворовського районного суду
м. Одеси від 13 квітня 2017 року за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки,
за ст. 186 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Івасишина В.П. на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від
24 грудня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 25 квітня 2019 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 471 гривню 03 копійки процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 22 квітня 2019 року о 01 годині 30 хвилин в приміщенні павільйону "Зіберт" по вул. Ломоносова в м. Подільську Одеської області ОСОБА_1 помітив раніше незнайомого ОСОБА_2, якому через сильний стан алкогольного сп`яніння працівник павільйону допомагав вийти з приміщення, і у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. У подальшому ОСОБА_1 прослідував за ОСОБА_2 та біля будинку № 122 по вул. Мельниченка в м. Подільську із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно відкрито викрав мобільний телефон марки "Nokia", гроші в сумі 1200 гривень, зв`язку ключів та з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1 557 гривень 50 копійок.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Івасишина В.П. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Івасишин В.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що показання потерпілого ОСОБА_2 слід оцінювати критично, оскільки під час події він перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння. Звертає увагу на те, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було допитано свідка ОСОБА_3 на підтвердження версії захисту щодо обставин події. Указує на застосування до ОСОБА_4 незаконних методів слідства при його затриманні та проведенні слідчих дій. Так, захисник наполягає на тому, що ОСОБА_4 фактично було затримано
22 квітня 2019 року, він утримувався в приміщенні Подільського ВП пристебнутим до батареї опалення, пред`явлення особи для впізнання від 24 квітня 2019 року та слідчий експеримент від 24 квітня 2019 року проведено з порушенням вимог КПК, а тому зазначені докази є недопустимими. Зазначає також про те, що судом при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання не було враховано вимоги ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року, яка підлягала застосуванню. Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не надав вичерпних відповідей на них.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Івасишина В.П. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.