Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 641/8309/19
провадження № 61-10107 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду
у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.
від 17 червня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та відповідачем
05 грудня 2015 року було зареєстровано шлюб у Комінтернівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1149. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що сімейні відносини між нею та відповідачем припинені у зв`язку з тим, що у них постійно виникають конфлікти, сварки, які пов`язані з відсутністю у відповідача бажання приймати компромісні рішення з питань сімейного життя, що призвело до відчуження один від одного.
Позивач зазначала, що вони проживали в Ізраїлі, але згодом вирішили повернутися до України, проте потім відповідач вирішив знову повернутися до Ізраїлю, а вона з дитиною залишилися проживати у м. Харкові. При цьому, відповідач постійно погрожує, що забере сина на постійне проживання до себе і вона взагалі не матиме можливості бачитися з дитиною, вона хвилюється за життя і здоров`я свої дитини, переконана,
що дитина повинна проживати з матір`ю.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі судді
Колодяжної І. М. від 14 листопада 2019 року клопотання представника
ОСОБА_2 - адвоката Радченко М. В., про зупинення провадження
у цій справі залишено без задоволення, оскільки розгляд зазначеної
у клопотанні справи № 641/9040/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення незаконно утримуваної дитини не має значення для розгляду цієї справи.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі судді Колодяжної І. М. від 09 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_4 , зареєстрований 05 грудня 2015 року
у Комінтернівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис
№ 1149, розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище - ОСОБА_5 . Визначено місцем проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою:
АДРЕСА_1 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки. Крім того,
суд першої інстанції зазначив, що відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю чи негативно впливали на його виховання та розвиток. Батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у її вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 відкрито, а ухвалою цього суду від 05 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини до набрання законної сили рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про повернення незаконно утримуваної дитини до місця постійного проживання.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно інформаційного листа Головного територіального управління юстиції
у Харківській області № 25221/31503/03-19, в якому зазначено, що на підставі статті 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 28 жовтня 1980 року (далі - Гаазька Конвенція) після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3 цієї Конвенції, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення. При цьому, відповідач у встановленому законом порядку повідомив про незаконне переміщення дитини ОСОБА_6 з держави Ізраїль на територію України.
Таким чином, суд вказав, що від вирішення справи № 641/9040/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про повернення незаконно утримуваної дитини до постійного місця проживання залежить правильне вирішення позовних вимог у цій справі. Суд керувався пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано із суду цивільну
справу № 641/8309/19.Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції,
з порушенням положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України та з неправильним застосуванням норм Гаазької Конвенції, яка до цієї справи не підлягала застосуванню, формально вирішив питання про зупинення провадження у справі та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для такого зупинення, не врахувавши, що таке зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує право позивача й її дитини на розумні строки її розгляду відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду щодо підстав зупинення провадження у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Радченко М. В., на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку й відповідно до норм процесуального та матеріального права зупинив провадження у цій справі до вирішення судом справи № 641/9040/19. При цьому, вказує, що відповідно до
статті 16 Гаазької Конвенції, після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не буде вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.