Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 523/12915/16-ц
провадження № 61-2450св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2018 року в складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада
2019 року в складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М.,
Колеснікова Г. Я.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, припинення права особистої приватної власності та визнання права власності на 1/2 частини будинку.
Позов мотивований тим, що розірвання шлюбу між сторонами було фіктивним, оскільки таким чином вони намагалися утримати житлову площу в квартирі його матері, яка намагалася позбавити його та доньок права на проживання
в квартирі АДРЕСА_1 . Потім цей спір було вирішено, сплачено певну грошову суму та вони самостійно знялися з реєстраційного обліку.
З відповідачем вони продовжували підтримувати шлюбні стосунки, підтримували один одного матеріально, виховували дітей, приймали спільні рішення стосовно життя родини, разом відпочивали. Він довіряв відповідачу, тому оформлення земельної ділянки, на якій збудовано будинок здійснено на її ім`я, гроші ним передані за купівлю, однак він лише потім дізнався, що була укладена угода дарування на прохання ОСОБА_2 . Будинок збудований за спільні гроші під контролем та за участю позивача, він замовив та сплатив вартість ролетів, металопластикових вікон, поніс витрати за проєкт та роботи по приєднанню електроустановок будинку до електричних мереж, а також за приєднання до водопостачання і водовідведення, за проєкт газопостачання.
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнень просив суд встановити факт проживання однією сім`єю з 2004 року; припинити право особистої приватної власності ОСОБА_2 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру
АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаного будинку та на 1/2 частини вказаної квартири.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2018 року закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про припинення права особистої приватної власності та визнання права власності на 1/2 частини квартири
АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 листопада
2019 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт проживання з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з веденням спільного господарства, побуту і бюджету після розірвання їх шлюбу у березні 2003 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, на підставі наданих свідчень та сукупності оцінених доказів, наявних у матеріалах справи, зробив вірний висновок щодо неможливості визнання сумісного проживання позивача з відповідачем з 2004 року, у тому числі на момент отримання земельної ділянки, відповідно до договору дарування від 26 грудня 2011 року та спільного будівництва спірного будинку.
Аргументи учасників справи
03 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду
м. Одеси від 20 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди належним чином не дослідили докази, які були надані ОСОБА_1, при вирішенні цього спору підійшли шаблонно та зайняли позицію відповідача.
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, в якому він зазначив, що доводи позивача були неодноразово предметом дослідження та оцінки судами, які їх обґрунтовано відхилили, суди дійшли законного та переконливого висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт перебування
з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з веденням спільного господарства, побуту і бюджету, а також своїх матеріальних затрат на будівництво, які б породжували право власності на майно, тому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від
11 березня 2003 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 травня 2011 року ОСОБА_2 купила у ОСОБА_7 квартиру
АДРЕСА_3 .
Станом на 10 червня 2016 року в цій квартирі зареєстровані: ОСОБА_2, як власник, ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_5, ОСОБА_6, що підтверджується довідкою КК "Центр комунального сервісу" від 10 червня 2016 року № 163.
Згідно з актом про передачу завдатку від 23 грудня 2006 року в забезпечення угоди по відчуженню 1/2 частини будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_8 прийняла від ОСОБА_1 7 650,00 грн. Згідно з додатками до вказаного акту від 25 грудня 2006 року, від 02 вересня 2010 року, додатковою угодою до попереднього договору від 05 вересня
2007 року, доповнення до акта від 20 лютого 2007 року, від 04 квітня 2007 року ОСОБА_1 як покупець передавав гроші за 1/2 частину будинку, передано 26 004,00 грн, 75 750,00 грн, 66 040,00 грн, 50 100 грн та 5 050,00 грн.
Відповідно до договору дарування від 26 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, ОСОБА_2 передано безоплатно
у власність у дарунок земельну ділянку, площею 0,0250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, дарунок оцінений сторонами
у 2 223,84 грн.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 січня 2014 року, власником будинку АДРЕСА_4,
є ОСОБА_9 .
Відповідно до звіту ТОВ "Науковий центр незалежних експертиз" вартість будинку станом на 09 вересня 2016 року без врахування ПДВ складає
1 309 914 грн.
Із наданих позивачем квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплачував за домофон у квартирі АДРЕСА_3, водопостачання, послуги ЖЕКу, електроенергію, Інтернет у період з травня
2013 року по червень 2016 року. Наявні сплати за адресою: АДРЕСА_5, сплата за проєктні роботи, за узгодження проєкту газифікації по АДРЕСА_2 від 28 квітня 2015 року, за видачу технічних умов від 14 квітня 2015 року.
За договором від 16 травня 2013 року № 32 ОСОБА_1 замовив
у СПД ОСОБА_10 металопластикові огороджувальні конструкції із систем профілів КВЕ на об`єкт, за адресою: АДРЕСА_2 .
07 червня 2013 року позивач уклав договір № 07/06-1 з ФОП ОСОБА_11 про виготовлення та встановлення ролету електричного.
За квитанціями від 13 травня 2014 року, 25 листопада 2013 року, 26 серпня
2014 року та 22 вересня 2014 року від позивача ОСОБА_1 прийнято сплату за гаряче водопостачання в квартирі АДРЕСА_6, послугу басейну для ОСОБА_2, комунальні послуги по кв.
АДРЕСА_3 , а також за туристичні послуги.