ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/18346/18
адміністративне провадження № К/9901/36332/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/18346/18
за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промтек" про стягнення податкового боргу,
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Я. Б. Глущенко, О. Є. Пилипенко, Є. О. Сорочко) від 25 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промтек" (далі - відповідач, ТОВ "Компанія "Промтек"), у якому просило стягнути податковий борг у сумі 2 342 236,43 грн., яка утворилась у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань з орендної плати.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року, ухваленим в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов задоволено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Промтек" задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року скасовано в частині стягнення з рахунків ТОВ "Компанія "Промтек" у банках та за рахунок готівки на користь Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві коштів у сумі 2324519 грн. 33 коп. У задоволенні позову в цій частині відмовлено.
У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року залишено без змін.
4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 10 квітня 2018 року Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у позові задовольнити повністю.
5. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, клопотання про заміну позивача його правонаступником задоволено, замінено Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), установлено десятиденний строк з моменту вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. 19 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його добровільного погашення, такий борг підлягає стягненню в судовому порядку.
9. Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що у скарзі не зазначено доводів, а судом не встановлено обставин, які б вказували на недотримання позивачем встановленої Податковим кодексом України процедури стягнення податкового боргу у сумі, зазначеній у податковому повідомленні-рішенні від 01 грудня 2017 року № 0189911209, відсутності узгодження такої, або про сплату відповідного штрафа відповідачем. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 17717,10 грн. визнав обґрунтованими.
10. Надаючи оцінку доводам відповідача в частині протиправності стягнення суми орендної плати, визначеної у податкових розрахунках земельного податку, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини самовільного зайняття третіми особами земельної ділянки підтверджуються, документами, складеними в різні періоди часу, зокрема, судовими рішеннями, протоколами фіксації, а також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки, складеним компетентним органом. Таким чином, неможливість використання орендованої земельної ділянки у зв`язку з обставинами, що не залежать від орендаря, звільняє останнього від виконання його обов`язку по внесенню орендної плати.
11. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ТОВ "Компанія "Промтек" була позбавлена можливості користуватися наданою в оренду земельною ділянкою, а тому підстави для нарахування та стягнення плати за договором оренди відсутні. Ураховуючи наведене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині стягнення з ТОВ "Компанія "Промтек" 2324519,33 грн.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
13. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі вказував на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норм підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 95.3, пункту 95.4, статті 95 Податкового кодексу України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносин, викладених у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 826/13307/18 (К/9901/30022/19).
14. Окрім цього, скаржник наголошував на тому, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову в порушення ч. 3 ст. 242, п. 1, 2 ч. 1 ст. 244 КАС України щодо неналежного встановлення обставин справи та доказами якими вони підтверджені. Наполягали на наявності у відповідача боргу, який підлягав стягненню, тому просив скасувати постанову, а позов задовольнити.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
16. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
17. Згідно з частиною першою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
18. Обмеження щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного провадження наведені в положеннях ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України. При цьому розгляд справи в порядку спрощеного провадження допускає як з розгляд за участі, так і без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
19. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина п`ята та шоста статті 262 КАС України).
20. З огляду на положення ст. 263 КАС України, Суд наголошує на тому, що справа яка розглядається не відноситься до категорії справ, визначених цією статтею.
21. Окружний адміністративний суд міста Києва 15 листопада 2018 року прийняв ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22. На час відкриття провадження у справі № 640/18346/18 загальна сума грошових коштів заявлених до стягнення перевищувала п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та вирішуючи позов за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд першої інстанції з огляду на відсутність подання відзиву та інших доказів з сторони відповідача, ухвалюючи рішення по справі про задоволення вимог щодо наявності податкового боргу та необхідності його стягнення висновувався виключно на тих матеріалах справи (доказах), які були представленні стороною позивача.
24. В той же час, звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, відповідач наводив відповідні правові обґрунтування, в тому числі щодо фактичних обставини справи, які на його думку не були дослідженні судом першої інстанції, не надавали можливості та підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
25. Суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, керуючись пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
26. Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:
1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;
2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;