ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 812/958/16
адміністративне провадження № К/9901/26814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів - Бившевої Л.І., Пасічник С.С.
секретаря судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представник позивача - не з`явився
представник відповідача - Мулик К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 (суддя - Т.В. Смішлива) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (колегія суддів: Е.Г. Казначеєв, І.А. Васильєва, С.В. Жаботинська) у справі №812/958/16 за позовом ПАТ "Луганськтепловоз" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Луганської області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання протягом п`яти днів до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 49423523,00 грн. та зобов`язати відповідача у п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2014 року на суму 49423523,00 грн.
Обґрунтовуючи позов вказав, що відповідач в порушення приписів Податкового кодексу України (тут і надалі, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) після узгодженої у судовому порядку суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню не надав у п`ятиденний строк відповідного висновку до ГУ ДКСУ, чим допустив протиправну бездіяльність.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за червень 2014 року. Зобов`язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби подати до органу державної казначейської служби висновок про відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 49423523,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність не надав до ГУ ДКС висновку щодо узгодженої у судовому порядку суми бюджетного відшкодування платнику податку - ПАТ "Луганськтепловоз".
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, і відмовити в задоволені позовних вимог, так як вважає, що позивачем був пропущений шестимісячний строк звернення з таким позовом до суду, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, відлік якого припадає на день неотримання позивачем узгодженої суми бюджетного відшкодування. З урахуванням чого вказує, що заявлене бюджетне відшкодування буде надаватись тоді, коли виробничі потужності підприємства (позивача) будуть знаходитись під контролем державних органів України.
Від позивача і третьої особи письмового відзиву чи пояснень на касаційну скаргу відповідача до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши представника відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.07.2014 позивачем подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 49423523,00 грн.
Відповідно до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за червень 2014 року, сума бюджетного відшкодування становить 49423523,00 грн.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у період з 20.05.2015 року по 26.05.2015 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Луганськтепловоз" з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за квітень, травень, червень, грудень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 03.06.2015 року № 14/19-0/05763797. Висновками зазначеного акту встановлено, зокрема, що позивачем на порушення п.198.1 п.198.2 ст.198, п.201.6 п.201.7 п.201.10 ст. 201 ПК України, було завищено суму податкового кредиту за червень 2014 року у сумі 14450 грн. що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 14450 грн.
09.06.2015 позивач не погодившись з висновками ату документальної позапланової невиїзної перевірки 03.06.2015 № 14/19-0/05763797 звернувся до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС з запереченнями № 866-197.
ПАТ "Луганськтепловоз" до відповідача було подано уточнюючий розрахунок від 10.06.2015 року, який зареєстровано 11.06.2015 року за № 9120880387, яким зменшено податковий кредит у розмірі 14450,00 грн суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 14450,00 грн та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 14450,00 грн.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС листом від 16.06.2015 року № 1658110/28-05-19 "Про розгляд заперечень", повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечень ПАТ "Луганськтепловоз" та з урахуванням уточнюючого розрахунку поданого позивачем, прийнято рішення яким не виявлено порушень щодо суми податку на додану вартість за червень 2014 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Відповідно до довідки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС про суму залишку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітній період, станом на 05.09.2016 із суми, заявленої до відшкодування в декларації за звітний період червень 2014 року, залишок бюджетної заборгованості становить 49423523,00 грн. основної заборгованості.
Вважаючи, що відповідач протиправно не надав висновок про бюджетне відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року позивач звернувся до суду.
Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.