ПОСТАНОВА
Іменем України
23 лютого 2021 року
Київ
справа №ЗД/380/48/20
адміністративне провадження №К/9901/35078/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № ЗД/380/48/20
за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про забезпечення позову до пред`явлення позову до Міністерства юстиції України, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (головуючий суддя - Сасевич О.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Хобор Р.Б.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський О. В. звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову до пред`явлення адміністративного позову шляхом заборони Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення його діяльності на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийнятого за результатом розгляду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського О.В. на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 28.09.2020, прийнятого за результатом розгляду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Також суди зазначили, що невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності приватного виконавця, ймовірність якого перебуває у прямому зв`язку з внесенням Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності позивача на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів останнього, на захист яких буде подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат, або взагалі може бути знівельовано у подальшому наслідками вчинення такого запису.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників.
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а зміст оскаржуваного судового рішення не відповідає обставинам справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не наведено обґрунтованих мотивів для забезпечення позову, зокрема, не вказано, у чому саме полягає ризик незастосування заходів забезпечення позову, а застосований спосіб забезпечення позову виходить за межі підстав, передбачених п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України.
Також скаржник зазначає, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення у справі або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення його прав та інтересів при виконанні судового рішення, прийнятого на його користь. Вказує, що судами не враховано, що 28.09.2020 Дисциплінарною комісією не здійснювався розгляд скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і рішення за результатами їх розгляду не приймалось, а також те, що відомості про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України вносяться на підставі наказу Міністерства юстиції України, а не рішення Дисциплінарної комісії.
Табінським О.В. подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій було зроблено вірний та обґрунтований висновок про наявність підстав для забезпечення позову в даній справі і вжиття вказаних заходів було цілком співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а було спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, та є єдиною законодавчою гарантією відновлення прав останнього та законних інтересів у випадку їх порушень.
Також заявник вказує про те, що виконання цих дій призведе до зупинення його професійної діяльності, а відтак відновлення його прав, свобод та інтересів стане неможливим, для відновлення яких за умови позитивного судового рішення знадобиться чимало зусиль та витрат, часу, трудових і фінансових ресурсів.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020.
18 січня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 22 лютого 2021 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 23 лютого 2021 року.
Нормативне регулювання.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" №1403-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1403-VIII) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Згідно з частинами першою, дев`ятою статті 39 Закону №1403-VIII дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 41 Закону №1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Позиція Верховного Суду.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.