ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/25588/15
адміністративне провадження № К/9901/31242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРШКА УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Літвіна Н.М.),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРШКА УКРАЇНА" (далі - ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015:
№0006822208 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 1ʼ 298ʼ 626,00 грн, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції 259ʼ 725,00 грн;
№0006832208 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальній сумі на 96ʼ 250,00 грн, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції 19ʼ 250,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що висновки контролюючого органу про заниження Товариством в податковому обліку податку на прибуток за 2012, 2013 та 2014 роки на загальну суму 1ʼ 038ʼ 901,00 грн та ПДВ за травень, липень 2013 року на 77ʼ000,00 грн, викладені в акті перевірки від 14.08.2015 №381/26-59-22-08/35534949, є безпідставними, оскільки господарські операції з придбання будівельних та оздоблювальних/ремонтних робіт у ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ мали реальний характер, були використані в межах господарської діяльності Товариства та підтверджуються належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку. На час здійснення ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ мало господарську та податкову правосуб`єктність. Правовідносини ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ з іншими суб`єктами господарювання у ланцюгах постачання (ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ), з якими позивач не вступав у господарські відносини, не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару (послуг) певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на податковий кредит та на збільшення витрат. Стосовно висновків контролюючого органу про заниження Товариством доходу від операційної діяльності на 5ʼ 322ʼ 618,00 грн внаслідок реалізації попередньо імпортованих на митну територію України товарів (одяг, взуття, аксесуари) за цінами, нижчими за звичайні ціни, які відповідають їх митній вартості, позивач зазначив, що звичайною ціною є ціна, зазначена у публічному оголошенні умов продажу, яка була однаковою для кожного із споживачів.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 31.08.2015 №0006822208 та №0006832208.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені у судовому процесі первинні документи у сукупності підтверджують придбання позивачем ремонтних робіт у ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ, за наслідками яких у податковому обліку Товариства було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 77ʼ 000,00 грн та зменшено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму розрахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих приміщень 28ʼ 475,00 грн. Суди зазначили, що зміст первинних документів, які складені за операціями з постачання Товариству зазначених послуг у березні-липні 2013 року на суму 462ʼ 000,00 грн (в тому числі ПДВ - 77ʼ 000,00 грн), свідчить, що операції здійснені Товариством у межах господарської діяльності за наявності розумних економічних та організаційно-адміністративних підстав для укладання відповідних правочинів. При цьому контролюючий орган правомірність формування позивачем даних податкового обліку за наслідками операцій із вказаним контрагентом на решту вартості ремонтних робіт (3ʼ 522ʼ 000,00 грн) не заперечує, а сам по собі факт декларування контрагентом позивача ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ у квітні та липні 2013 року господарських операцій із ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервіс" (субпідрядник), зареєстрованим на той час у встановленому законом порядку як юридична особа та платник ПДВ, не може бути підставою для висновку про порушення ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА" податкового законодавства при формуванні витрат та податкового кредиту в податковому обліку.
Надаючи оцінку доводам ДПІ про заниження ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА" доходу внаслідок реалізації попередньо імпортованих на митну територію України товарів за цінами, нижчими за їх митну вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт перевірки, як носій доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, складений без дотримання вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772), тому не є належним доказом обставин, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи довід, що позивач вчинив зазначене податкове правопорушення. Суди, пославшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі №21-380а11, вказали, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання на території України попередньо імпортованого товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Доводи ж контролюючого органу, що база оподаткування зазначених операцій не повинна бути нижчою за митну вартість, за якою цей товар був ввезений на митну територію України, не відповідають нормам чинного законодавства.
ДПІ подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на обставини, що були встановлені під час податкової перевірки позивача, та на норми пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, підпунктів 153.2.1, 153.2.2, 153.2.3 пункту 153.2, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ.
Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VІІ ʼʼПерехідні положенняʼʼ Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) в редакції Закону України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. прийняв до провадження матеріали касаційної скарги ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у цій справі.
На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.11.2020 №2248/0/78-20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №826/25588/15 між суддями, про що складено протокол від 24.11.2020.
Для розгляду справи №826/25588/15 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.
Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, ДПІ прийнято на підставі акта від 14.08.2015 №381/26-59-22-08/35534949 ʼʼПро результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014ʼʼ (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми пункту 138.2, підпункту 138.10.3, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, в результаті чого занизило податок на прибуток на загальну суму 1ʼ 038ʼ 901,00 грн (в тому числі: за 2012 рік на 235ʼ 054,00 грн, 2013 рік - 800ʼ 382,00 грн, 2014 рік - 3465,00 грн) та ПДВ на загальну суму 77ʼ 000,00 грн (в тому числі: за травень 2013 року на 28ʼ900,00 грн, за липень 2013 року на 48ʼ 100,00 грн).
Заниження позивачем сум податкових зобов`язань, за висновком контролюючого органу, стало наслідком продажу ТОВ ʼʼБершка Українаʼʼ попередньо імпортованих товарів (одяг, взуття, аксесуари) через мережу власних магазинів (роздрібна торгівля) покупцям - фізичним особам, тобто неплатникам податку на прибуток, за ціною, яка більше ніж на 20 відсотків, нижча від звичайної ціни на такі товари (цей висновок стосується заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2012-2013 роки на загальну суму 5ʼ 322ʼ 618,51грн) та безпідставного збільшення на 28ʼ 475,00 грн суми амортизаційних витрат на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів та на 77ʼ 000,00 грн суми податкового кредиту за результатами придбання у ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ підрядних (ремонтних) робіт у приміщеннях магазинів ʼʼБершкаʼʼ в ТРЦ ʼʼМОСТʼʼ у м. Дніпропетровськ та в ТРЦ ʼʼДрім Таунʼʼ у м. Києві вартістю 462ʼ 000,00 грн у березні-липні 2013 року. Операції з придбання Товариством зазначених робіт контролюючий орган кваліфікував як безтоварні, оскільки вони не знайшли підтвердження по ланцюгу постачання. ДПІ послалась на податкову інформацію з інформаційно-аналітичних баз ДФС відносно ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ та його контрагента ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ, з Єдиного реєстру податкових накладних та на акт Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014 №137/22-06/38088338 ʼʼПро результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 року по 28.02.2014 та по податку на прибуток за період з 08.02.2012 по 31.12.2013ʼʼ. За результатами заходів податкового контролю щодо виконання податкових зобов`язань ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ та ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ були встановлені такі обставини: основним постачальником робіт/послуг ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ в березні-липні 2013 року було ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ, за рахунок операцій з яким ТОВ ʼʼІСТКОНСʼʼ задекларувало 53% загальної суми податкового кредиту, в тому числі, 77ʼ 000,00 грн в ціні придбаних робіт з номенклатурою ʼʼремонті роботи в магазині ʼʼБершкаʼʼ в ТРЦ ʼʼМОСТʼʼ у м. Дніпропетровськ та в ТРЦ ʼʼДрім Таунʼʼ у м. Києвіʼʼ на підставі податкових накладних від 03.04.2013 №61 (загальна вартість робіт 173ʼ 400,00 грн) та від 18.07.2013 №783 (загальна вартість робіт 288ʼ 600,00 грн). Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних як підписані директором ОСОБА_2, який заперечує свою участь у діяльності ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ та у підписанні будь-яких документів від імені цього товариства. ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ не могло виконати ремонтні роботи з урахуванням недостатності у нього трудових ресурсів (згідно із звітністю форми 1-ДФ в 2013 році, І кварталі 2014 року число працівників склало 6-7 осіб) та відсутності матеріальних ресурсів. ТОВ ʼʼСК ʼʼВардат Сервісʼʼ не подає документи податкової звітності з лютого 2014 року, видане цьому товариству свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.04.2014 у зв`язку з припиненням діяльності (визнання банкрутом).
Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).
Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніʼʼ від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі так само) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.