ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/19503/19
адміністративне провадження № К/9901/1100/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/19503/19
за позовом ОСОБА_1
до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України
про стягнення збитків і моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Шейко Т.І.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Губської Л.В., суддів Карпушової О.В., Степанюка А.Г.).
І. Історія справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна під час розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва від 29 вересня 2017 року ВП №53782999 "Про повернення виконавчого документа стягувачу" і бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва під час виконання виконавчого листа №1423/19804/12, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва 12 червня 2013 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі: 233527,76 грн, в тому числі: матеріальний збиток в розмірі не стягнутої на користь позивача суми за рішенням суду: 68626,20 грн; інфляційні втрати в розмірі: 73292,56 грн; три відсотки річних в розмірі: 11839,00 грн; моральну шкоду в розмірі: 79770,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .
Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Адже позивач, який є стороною виконавчого провадження, звернувся до суду з позовом щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час виконання судового рішення, ухваленого в порядку Цивільного процесуального кодексу України (надалі також - "ЦПК України"), тому цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Крім того, стосовно посилань позивача на протиправну бездіяльність судді Чулуп О.С. при розгляді скарги на протиправну бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції вказав, що бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи, суди невірно застосували норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Позивач вказує, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що відповідна скарга на постанову Центрального відділу ДВС міста Миколаєва від 29 вересня 2017 року ВП №53782999 "Про повернення виконавчого документа стягувачу" і на бездіяльність Центрального відділу ДВС міста Миколаєва під час виконання виконавчого листа №1423/19804/12 від 12 червня 2013 року, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва в порядку статті 447 ЦПК України, ним була подана до Центрального районного суду міста Миколаєва, однак до моменту звернення позивача з цим позовом зазначена скарга не розглянута.
Крім того, позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, він звернувся з цим позовом про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час виконання судового рішення. Натомість, предметом позову є протиправна бездіяльність посадової особи органу державної влади (судової влади) судді Чулуп О.С. під час здійснення своїх повноважень. А саме, суддя Чулуп О.С. не розглянув скаргу позивача в строки, передбачені законом, окрім цього розгляд скарги постійно відкладається, що в свою чергу призводить до невиконання протягом тривалого часу рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання.
Відповідачі не подали відзиву на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору і характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 березня 2013 року у справі №1423/19804/12-ц стягнуто з Кредитної спілки "Флагман" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі: 68626,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили позивачу видано виконавчий лист №1423/19804/12 від 12 червня 2013 року.
Того ж дня позивач звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, і постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ Гаврилюк В.І. від 19 червня 2013 року відкрито виконавче провадження №38510955.
Постановою Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 25 грудня 2013 року виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання з підстав відсутності у боржника майна і коштів на розрахункових рахунках, а вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення, виявилися безрезультатними.
У подальшому, 27 січня 2014 року позивач вдруге звернувся до Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №1423/19804/2012, виданим 12 червня 2013 року Центральним районним судом міста Миколаєва.
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ Іккес Н.О. від 5 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження №41903243. Однак згідно постанови Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 11 грудня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання з аналогічних підстав.
10 квітня 2017 року позивач втретє звернувся до Центрального відділу ДВС міста Миколаєва із заявою про відкриття виконавчого провадження, надавши докази сплати авансового внеску в розмірі: 1372,52 грн.
Згідно постанови Центрального відділу ДВС міста Миколаєва від 18 квітня 2017 року Головним державним виконавцем Звіревич Д.Ю. було відкрито виконавче провадження №53782999.
Однак постановою Головного державного виконавця Центрального відділу ДВС міста Миколаєва Юдіної І.М. від 29 вересня 2017 року виконавчий документ вкотре повернуто стягувачу без виконання. Приймаючи таке рішення, головний державний виконавець Юдіна І.М. послалась на пункт 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи таку бездіяльність державних виконавців протиправною, позивач подав до Центрального районного суду міста Миколаєва скаргу на постанову Центрального відділу ДВС міста Миколаєва від 29 вересня 2017 року ВП №53782999 "Про повернення виконавчого документа стягувачу" і на бездіяльність Центрального відділу ДВС міста Миколаєва під час виконання виконавчого листа №1423/19804/12 від 12 червня 2013 року, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва, яка на момент звернення позивача з цим позовом до суду була не розглянута.
Вважаючи таку бездіяльність з боку органів виконавчої служби, а також судді Центрального районного суду міста Миколаєва, позивач звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Так, частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною третьою вказаної статті визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до частини п`ятої статті 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.