ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2021 року
м. Київ
справа № 361/6775/16-а
адміністративне провадження № К/9901/31949/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"
на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2017 року (головуючий суддя - Василишина В.О.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді - Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.)
у справі № 361/6775/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"
до Броварської міської ради
про визнання незаконним та нечинним рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Термінал Бровари") звернулося до Броварського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом до Броварської міської ради (далі - відповідач), в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення Броварської міської ради від 07 червня 2016 року № 225-15-07 "Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2017 рік".
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що є власником об`єкта нежитлової нерухомості - складського комплексу "Логістичний парк", загальною площею 50000 кв.м, що розташоване у місті Бровари. Вважає, що оскаржуване рішення Броварської міської ради Київської області від 07 червня 2016 року № 225-15-07 "Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території міста Бровари на 2017 рік" прийняте відповідачем з грубим порушенням вимог, що встановлені до його змісту, та процедури прийняття, а саме без офіційного оприлюднення, що суперечить статті 57 Конституції України та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, без внесення до плану діяльності із підготовки проектів регуляторних актів та відповідальної комісії для вивчення й надання висновків. Крім того, на думку платника, оскаржуване рішення не відповідає Конституції України та базовим принципам оподаткування, оскільки податки повинні встановлюватися на загальнодержавному рівні Верховною Радою України та, як наслідок, сплачуватися платниками повною мірою без обмеження їх конкурентоздатності.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у межах його повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення. Вважає, що останнє не відповідає вимогам закону, не містить усіх обов`язкових елементів та допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платника.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.
03 травня 2017 року відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017, далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є юридичною особою, зареєстрованою 01 червня 2005 року. З 02 червня 2005 року Товариство перебуває на обліку у Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Київській області, основний вид діяльності-складське господарство.
ТОВ "Бровари Термінал" є власником складського комплексу " Логістичний парк ", за адресою: Київська область, місто Бровари, Об`їзна дорога, 62, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Броварської міської ради на підставі рішення від 28 вересня 2010 року № 528.
07 червня 2016 року Броварською міською радою прийнято рішення № 225-15-07 "Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території міста Бровари на 2017 рік".
Вважаючи, що зазначеним рішенням порушено його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно зі статтею 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок. До місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.
Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам, здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Згідно з підпунктом 13.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку від бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до частини дванадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".