ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 810/2623/17
адміністративне провадження № К/9901/64755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року (суддя Виноградова О.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Губська Л.В., Кобаль М.І.) у справі №810/2623/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віракс" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення сум платежів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віракс" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці ДФС (надалі - відповідач, митний орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.12.2016 року №125150001/2016/010094/2, зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортувалися за митною декларацією від 20.12.2016 року №125150001/2016/710449 та стягнути суми переплачених податків та обов`язкових митних платежів в розмірі 56 272,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, було визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), та було заявлено цей показник у декларації митної вартості, до якої додано документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України, тому сумніви у правильності визначення заявленої митної вартості є необґрунтованими.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості від 20.12.2016 року №125150001/2016/010094/2. Зобов`язано митний орган прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією від 20.12.2016 року №125150001/2016/710415. Стягнуто з митного органу на користь товариства суму переплачених податків та обов`язкових митних платежів в розмірі 56 272,75 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення товариством митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару та протиправність прийнятого Митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що підприємством не надано можливість митному органу впевнитись в достовірності заявлених у митній декларації відомостей. Зазначає, що Митний кодекс України не містить жодної вимоги чи обов`язку митного органу зазначати конкретні документи, що містять неповні відомості чи конкретні розбіжності у документах. Вважає, що підприємством не надані всі необхідні документи в підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Посилається на те, що декларантом у митній декларації до митної вартості не було включено обов`язкову складову митної вартості, зокрема, витрати на транспортування, що не дозволяє визнати митну вартість.
Позивачем 26.11.2018 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та "WERLAND INVEST LP" (продавець) 04.05.2016 року укладено контракт №04/05-16 (надалі - контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купляє санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше устаткування даних груп товарів, а також комплектуючі до нього. Умови даного контракту викладені сторонами у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, які застосовується, з урахуванням особливостей, пов`язаних з даним контрактом. За умовами контракту вартість за одиницю товару визначається в інвойсі.
Підприємством 20.12.2016 року з метою митного оформлення товару, поставленого на виконання вимог контракту подано до відповідача митну декларацію, міжнародну автомобільну накладну (CMR), прайс-лист виробника, інвойс, пакувальний лист, контракт, доповнення до контракту, договір про надання послуг митного брокера, декларацію про походження товару. Відповідно до зазначеної митної декларації товар був поміщений у митний режим імпорт. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом, за ціною договору (контракту).
Під час прийняття вказаної митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками за наступними профілями ризиків: 106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів"; 105-2 "контроль правильності визначення митної вартості товарів".
Під час розмитнення товару митний орган дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, у зв`язку з чим позивачу було надіслано електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Того ж дня позивач листом №9 просив відповідача винести рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, у зв`язку із неможливістю надання документів стосовно підтвердження митної вартості.
Митним органом 20.12.2016 прийнято рішення №125150001/2016/010094/2 про коригування митної вартості товарів, за яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125150001/2016/00196.
У зв`язку з прийнятим відповідачем рішенням, позивач в той же день подав відповідачу нову митну декларацію №125150001/2016/710449, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення відповідача про коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, що підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації.
В подальшому, 24.02.2017 року Товариство звернулося до відповідача із заявою №2017/02-55 про скасування оскаржуваного рішення від 20.12.2016 щодо коригування митної вартості товарів та прийняття митної вартості товарів, заявлену декларантом, з урахуванням додатково поданих документів. У пункті 2 вказаної заяви позивач зазначив, що умови поставки - CPT UA Parubne, згідно яких витрати на транспортування включені до митної вартості оцінюваних товарів. Страхування не здійснювалось.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.