ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2а/2370/5552/2011
адміністративне провадження № К/9901/50110/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (суддя Гаращенко В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року (головуючий суддя Літвіна Н.М., судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі №2а/2370/5552/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення рішення Форми В1 від 15 квітня 2011 року №0000212301, №0000192301 та №0000232301.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю спірних податкових повідомлень-рішень з підстав наявності всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності. висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Невідповідність індивідуального податкового номеру при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "HBO "Станкоресурс" обумовлена помилкою в реєстрі отриманих податкових накладних, яка виправлена шляхом подання уточнень. При цьому, податкова накладна містить правильний індивідуальний податковий номер платника, а тому дає право на отримання податкового кредиту.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
За наслідками касаційного перегляду судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2017 року касаційну скаргу товариства задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди обмежились виключно посиланням на відсутність у товариства документів про перевезення товарів і актів затвердженої форми та оцінкою господарської діяльності контрагентів позивача, яка була предметом дослідження у ході податкової перевірки контролюючим органом, не врахувавши при цьому, що податковим законодавством право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку на додану вартість. Судами не встановлено та не перевірено обставини щодо використання придбаного позивачем товару (послуг) у господарській діяльності, зміна у складі активів та/або зобов`язань під час здійснення спірних операцій, наявність ділової мети, яка передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту у результаті господарської діяльності, установлення зв`язку між фактом придбання послуг із господарською діяльністю платника податку.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року №0000192301, №0000212301 та №0000232301.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що операції з придбання товарів та в подальшому їх використання в господарській діяльності позивачем, підтверджують факт реальних змін майнового стану позивача і є визначальною ознакою господарської операції.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт на здійснення монтажу та наладки технологічного обліку електроенергії та перевірки трансформації трансформатору току. Зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних в підтвердження виконання договорів поставок. Зауважує про відсутність доказів використання товару у господарській діяльності позивача та не підтвердження таких операцій зустрічними перевірками контрагентів позивача. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання.
Від позивача 7 червня 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правомірність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 17 березня 2011 року по 30 березня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку січень 2011 року, яка виникла в січні 2011 року за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що складено акт від 5 квітня 2011 року № 529/23/30147563 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року № 0000192301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 257564 грн; № 0000212301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 422039 грн; № 0000232301, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 1 грн.
Актом перевірки встановлено порушення підпунктів 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 2219,80 грн; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у грудні 2010 року на суму 677382,96 грн та січні 2011 року на суму 392632,76 грн; не підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 422039 грн та встановлено заниження різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на 257564 грн.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є відсутність правових наслідків у правовідносинах позивача з його контрагентами та допущення помилки у податковій накладній.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворожбуд" (виконавець) укладено договір від 12 жовтня 2010 року №50/5 на виконання робіт по монтажу та наладці технологічного обліку електроенергії в електричних лініях 10 кВ і 0,4 кВ. На підтвердження виконаних робіт за вказаним договором позивачем надано до суду акти прийому - передачі виконаних робіт.
3 листопада 2010 року підприємством (покупець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Електровозрембуд" (постачальник) договір поставки № 107/27. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду прибуткові ордери, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні.
Позивачем (покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Постач Комплект Океан" (постачальник) договір поставки від 15 червня 2009 року № 62/27. На підтвердження поставки товару позивачем надано видаткову накладну, прибутковий ордер та податкову накладну.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
Пунктами 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що податкове зобов`язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.