Постанова
іменем України
2 березня 2021 року
м. Київ
справа № 229/1506/20
провадження № 51 - 5906 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Кузнєцова С. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури Зайця С. В. на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 9 червня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050260000055, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився в республіці Узбекистан, с. Свердлов, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі-КК),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 9 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 317 КК-на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 309 КК- на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
25 лютого 2020 року приблизно о 13:10 год. ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовили особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований у кількості, невстановленій в ході досудового розслідування.
Цього ж дня приблизно о 13:15 год. ОСОБА_1 умисно надав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення вказаної квартири для вживання незаконного виготовленого особливо небезпечного наркотичного засобу.
25 лютого 2020 року приблизно о 13:18 год. ОСОБА_1, знаходячись за вищезазначеною адресою, виготовив для незаконного вживання особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, який знаходився в 3-х медичних шприцах проградуйованих на 5 та 2 мл. Один шприців із вмістом опію ацетильованого, масою в перерахунку на суху речовину 0,060 г., ОСОБА_1 повторно зберігав для особистого вживання за місцем проживання до моменту його виявлення та вилучення поліцейськими Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області цього ж дня в період часу з 13:21 -13:45 год.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури Заєць С. В. стверджує, що судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на що не звернув уваги апеляційний суд. Вказує, що з обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_1 у своєму помешканні разом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовили особливо небезпечний наркотичний засіб, а тому, на думку прокурора, з огляду на спільність дій указаних осіб по одержанню готової до вживання форми наркотичного засобу, в діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК, - надання приміщення для незаконного виготовлення наркотичного засобу, яка підлягає виключенню. Зазначає, що в ч. 2 ст. 309 КК внесені зміни Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, якими, окрім іншого, вилучено кваліфікуючу ознаку- ті самі дії, вчинені особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 КК, а тому дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 309 КК на ч. 1 ст. 309 КК із призначенням йому покарання в межах санкції цієї норми у виді штрафу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнєцов С. М. просив частково задовольнити касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_1 у їх вчиненні у касаційній скарзі не заперечується.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З матеріалів провадження вбачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_1, крім іншого, обвинувачувався у тому, що він 25 лютого 2020 року приблизно о 13:10 год. у приміщення квартири разом з знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб-опій ацетильований.