Постанова
іменем України
3 березня 2021 року
м. Київ
справа № 127/14169/17
провадження № 51-4294 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Березуцького Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Люлька О.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 2 березня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010000905, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця м. Ладижина Вінницької області, зареєстрованого там само ( АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше судимого згідно з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від
8 лютого 2016 року за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 2 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 311 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 313 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк
2 роки; за ч. 3 ст. 307 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років
з конфіскацією всього майна, належного ОСОБА_1 на праві власності, а на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк
9 років з конфіскацією всього майна, належного засудженому на праві власності.
На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 8 лютого 2016 року й остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк на 9 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, належного ОСОБА_1 на праві власності.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 2 березня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів, арешту майна та судових витрат
у кримінальному провадженні.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 2 червня 2020 року апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 і його захисників Стьоби Ю.М. та Люлька О.В. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307,
ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК, за таких обставин.
12 лютого 2017 року приблизно о 16:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля квартири
АДРЕСА_3 , незаконно збув ОСОБА_2 за 18 000 грн психотропну речовину - амфетамін загальною масою 21,499 г, що
є особливо великим розміром.
Крім того, у невстановлений день та час ОСОБА_1 незаконно придбав і зберігав у вказаній квартирі прекурсори з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини - амфетаміну, а також незаконно придбав та зберігав обладнання, призначене для виготовлення цієї речовини.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 у невстановлений день і час, діючи повторно, маючи умисел на незаконне виготовлення та зберігання психотропних речовин з метою збуту в особливо великих розмірах, за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_4, незаконно виготовляв та зберігав психотропну речовину - амфетамін, загальна маса якої становить 53,80545 г, що є особливо великим розміром.
2 березня 2017 року в період часу з 00:35 до 04:15 працівниками Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області був проведений огляд вищезгаданої квартири
в ході якого було виявлено та вилучено: п`ять полімерних пакетиків зі стрічкою-замком, у яких містилася порошкоподібна речовина; двоє електронних міні ваг; одні електронні ваги; п`ятнадцять скляних ємкостей зеленого кольору (для синтезу);
11 скляних ємкостей об`ємом 0,5 л, із нашаруваннями речовини коричневого кольору; чотири скляні ємкості об`ємом 1 л із речовиною коричневого кольору; дві виделки; дві ложки; дві лійки; поліетиленовий пакет у якому містився фольгований подрібнений папір; дві скляні пляшки з-під горілки об`ємом 0,5 л у яких містилася рідина прозорого кольору; дві скляні пляшки об`ємом 0,1 л; два медичних шприци; одні рукавиці; одна миска; один комплект пакувальних пакетів; одне металеве сито; три каністри білого кольору; одна полімерна пляшка об`ємом 5 л із речовиною прозорого кольору; одна каністра прозорого кольору об`ємом 2 л; одна полімерна пляшка об`ємом 0,5 л зі вмістом речовини прозорого кольору; одна полімерна пляшка, в якій містилася речовина прозорого кольору; три скляні колби; два пластикових відра; одна пластикова банка; чотири ганчірки з плямами речовини коричневого кольору; один противогаз; один блокнот і один зошит.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Люлько О.В. просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження. Суть його доводів зводиться до тверджень про те, що за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК ОСОБА_1 засуджено необґрунтовано, його вини не доведено, а обвинувачення побудовано на неправдивих показаннях свідка ОСОБА_2, даних протоколу огляду місця події від 2 березня 2017 року та висновку судової експертизи від 20 червня 2017 року № 473, які є недопустимими доказами. Зазначає, що під час допиту свідка ОСОБА_2 суд порушив вимоги ч. 7
ст. 352 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Як стверджує захисник, допитаний у суді свідок ОСОБА_3 підтвердив алібі ОСОБА_1, що могла підвередити і свідок ОСОБА_4, у допиті якої суд безпідставно відмовив. Заперечення та клопотання сторони захисту щодо незаконності дій суду, прохання дати оцінку допустимості як доказу показанням свідка ОСОБА_2
і провести додаткові експертизи були судом проігноровані. Захисник вважає, що протокол огляду місця події від 2 березня 2017 року є недопустимим доказом, цю слідчу дію проведено з численними порушеннями закону. Крім того, огляд проводив один слідчий, а з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку до суду звернувся інший слідчий. Також захисник звертає увагу на те, що речові докази, а саме наркотичні засоби з кримінального провадження № 12017020010000904 за епізодом збуту наркотичних засобів від 12 лютого 2017 року, згідно з постановою прокурора не передавались і відповідно до вироку від 12 червня 2017 року, ухваленого в зазначеному кримінальному провадженні, підлягали знищенню, а тому посилання на них у вироку щодо підзахисного є недопустимим. Зазначає про порушення права на захист ОСОБА_1 .
Оскільки апеляційний суд залишив усе це поза увагою, захисник вважає ухвалу також незаконною.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Березуцький Ю.В. підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника та просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, доводи в касаційній скарзі захисника Люлька О.В. про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними, оскільки вони не були підтверджені. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.