Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 521/20937/16-ц
провадження № 61-5778св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - | Ступак О. В., | |
суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, про зобов`язання привести каналізацію у відповідність до вимог Державних будівельних норм України (далі - ДБН) та здійснювати водовідведення з квартири після усунення недоліків, які прямо заборонені законом.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . В подальшому їх квартира об`єднана з квартирою № 5 , власником якої є ОСОБА_7 . Зазначила, що над їх об`єднаною квартирою на другому поверсі знаходиться об`єднана квартира відповідачів, в якій експерти при розгляді іншої цивільної справи, зафіксували нові трубопроводи водопостачання і каналізації, прокладені в порушення вимог пункту 2.28 ДБН. В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", яким не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати; вимог пункту 12.1.2 ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт", яким не допускається розташування внутрішніх інженерних комунікацій, обладнання, приладів обліку, регулювання і контролю в місцях, недоступних для технічного обслуговування і ремонту; вимог пункту 17.10 СНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід і каналізація будинків", яким прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допускається: під стелею, у стінах, у підлозі житлових кімнат, а також під стелею (відкрито чи приховано) кухонь. Внаслідок самочинних дій відповідачами встановлено сантехнічне обладнання над її житловим приміщенням; не забезпечений захист від можливого потрапляння вологи від цього обладнання до її приміщень; каналізаційна труба, до якої немає доступу для огляду, обслуговування і ремонту, проведена в підлозі відповідачів над її житловою кімнатою. Посилаючись на те, що відповідачі створили небезпечні для її життя і здоров`я умови проживання, позивач просила зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привести мережу водовідведення квартири АДРЕСА_3 до діючих ДБН і правил та здійснити водовідведення з зазначеної квартири після усунення недоліків, які прямо заборонені законом.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2017 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - ТОВ "Інфокс") в особі філії "Інфоксводоканал" як третю особу без самостійних вимог.
ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа ОСОБА_7 померла. Питання процесуального правонаступництва судом не вирішувалось.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції керувався частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та виходив з того, що ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом з пропуском позовної давності, про застосування якого заявила відповідач ОСОБА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року змінено в його мотивувальній частині та залишено без змін в його резолютивній частині.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; суд першої інстанції не зазначив у своєму рішенні норму закону, яка у даній справі поширюється на вимогу позивача про захист її особистих немайнових прав, тому його висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 за спливом позовної давності є помилковим.
Також апеляційний суд виходив із того, що у разі задоволення судом позову ОСОБА_1, у тому вигляді як вона заявила вимогу (зобов`язання відповідачів привести каналізацію (мережу водовідведення) у відповідність до вимог ДБН), його неможливо буде виконати, оскільки позивач одночасно не заявила вимогу про приведення відповідачами свого приміщення в попередній стан шляхом демонтажу каналізації (мережі водовідведення).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, в якій, з урахуванням уточнень та посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не розглядали позовні вимоги заявника, предметом яких є система водовідведення (каналізації) під приміщеннями № 1, 2, 9 (колишня квартира № 11 ), влаштована в міжповерховому просторі над житловою кімнатою і кухнею квартири АДРЕСА_1, а досліджували іншу систему водовідведення, яка є у квартирі відповідачів;
- документи і пояснення, які зібрали суди під час розгляду справи стосуються системи водовідведення приміщень, які не знаходяться над квартирою заявника та не є предметом спору;
- апеляційний суд ухвалив оскаржуване рішення за відсутності заявника та третіх осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;
- апеляційний суд прийняв до уваги відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу заявника, хоча в супереч вимог частини четвертої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до нього не були додатні докази надсилання (надання) копій відзиву всім іншим учасникам справи;
- без дослідження судом першої інстанції каналізації, яка встановлена під приміщеннями № 1, 2, 9 (колишня квартира № 11 ), влаштована в міжповерховому просторі над житловою кімнатою і кухнею квартири АДРЕСА_1, за участю всіх учасників справи колегія суддів апеляційного суду не мала права встановлювати нові обставини справи та події.
У серпні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявники, не погоджуючись із доводами касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У жовтні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла заява ОСОБА_6 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 12 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 30 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року; відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 521/20937/16-ц ізМалиновського районного суду м. Одеси; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
У серпні 2020 року матеріали справи № 521/20937/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_6 строк для подання заяви про приєднання до касаційної скарги, прийнято заяву ОСОБА_6 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року справу № 521/20937/16-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цього майна є треті особи ОСОБА_6 (дочка) та ОСОБА_5 (брат). В подальшому їх квартира об`єднана з квартирою № 5 , власником якої була ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На другому поверсі над їх об`єднаною квартирою, розташована об`єднана квартира № 9-11 , що належить на праві спільної часткової власності в рівних частках відповідачам ОСОБА_2 та її дітям ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У 2003 році, тобто до приватизації квартири відповідачами, ОСОБА_2, для покращення житлових умов Малиновською районною адміністрацією приєднано до квартири № 9 квартиру № 11 . Крім того, згідно поясненням відповідача за рекомендацією посадовців дільниці № 2 КП ДЭЗ "Юго - Западний" та ТОВ "Інфокс" нею проведено водопровід з каналізацією.
За твердженням відповідача для прокладення каналізації було два способи: перший, шляхом обладнання стояка через квартиру № 4 з першого на другий поверх, або другий, прокладення каналізації під підлогою квартири на другому поверсі та виведення її за межи будинку.
У зв`язку з тим, що власниця квартири №4 ОСОБА_1 не надала згоду встановити стояк каналізації через її квартиру, то ОСОБА_2 вивела каналізацію за межі будинку на другому поверсі, по зовнішній стороні будинку спустила донизу та підключилася до домової каналізації.
Каналізаційна труба в квартирі відповідачів безшовна (без стиків), довжиною шість метрів та укладена в полу. Труба не кріпиться до міжквартирних стін чи перегородок, вона лежить на двох капітальних стінах будинку (лежак), трубу ізольовано для того, щоби на ній не збирався конденсат. Також було зроблено два люки для проведення ревізії в ході експлуатації труби, що дає можливість контролювати каналізаційну трубу на непередбачені випадки.
ОСОБА_2 провела каналізацію в 2003 році та не надала доказів того, що внутрішні та зовнішні інженерні комунікації, прокладені нею, з того часу дотепер протікали або були джерелом потрапляння вологи до її квартири.
Також встановлено, що в 2003 році відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були неповнолітніми.
До 2008 року ОСОБА_2 користувалася водопроводом та водовідведенням без укладання договору, сплачувала всі необхідні платежі. З 01 січня 2008 року нею з ТОВ "Інфокс" укладено договір № 24507 про надання їй послуг з водопостачання та водовідведення.
У зв`язку з цим, так як їх будинок стоїть на балансі в ЖКС "Черемушки", в 2011 році вона отримала у балансоутримувача будинку довідку, що ЖКС "Черемушки" не заперечує проти підключення квартири № 9 до внутрішньо-будинковій мережі водопроводу та водовідведення.
У 2016 році співробітниками міськканалізації при обстеженні встановлено, що квартиру № 9 підключено до центрального водовідведення, про що складено відповідний лист.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 березня 2013 року № 9802/23, який був виготовлений судовим експертом відділу БГ и ЕТД ЛІТВД ОСОБА_8 . Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в рамках цивільної справи № 2/1519/6739/11 за позовом Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_5 ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про зобов`язання осіб привести самовільно реконструйовані квартири до попереднього стану, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди, встановлено прокладення у квартирі АДРЕСА_3 додаткових інженерних мереж: водопостачання і каналізації. А також те, що каналізаційна мережа, виконана у вигляді лежака, прокладеного у дерев`яному міжповерховому перекритті над житловою кімнатою нижче розміщеної квартири і стояка, прокладеного по стіні заднього фасаду, огороджуючи житлову кімнату, що не відповідає пункту 2.28 ДБН В.2.2.-15-2005 "Житлові споруди. Основні положення" і пункту 12.1.2 ДБН В.3.2-2-209 "Реконструкція, ремонт, реставрація об`єктів будівництва. Житлові будинки. Реконструкція і капітальний ремонт".