Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 335/9695/19
провадження № 61-90св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - | Ступак О. В., | |
суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року у складі судді Геєць Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про визнання іпотеки припиненою.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 25 квітня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі також ФОП ОСОБА_4 ), громадянином України ОСОБА_4 укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-2/246, у межах якої укладено кредитний договір від 25 квітня 2007 року № 010/02-2/246/1.
26 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/246 укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/7 щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
26 квітня 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, з однієї сторони, та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", з другої сторони, з метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/246/6 укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/6 щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилаючись на припинення основного зобов`язання, припинення підприємницької діяльності позичальника та сплив позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом, позивачі просили визнати договори іпотеки від 26 квітня 2007 року № 010/02-2/246/6 та № 010/02-2/246/7 припиненими.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано припиненим договір іпотеки від 26 квітня 2007 року № 010/02-2/246/7, зареєстрований в реєстрі 26 квітня 2007 року за № 2282, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. Визнано припиненим договір іпотеки від 26 квітня 2007 року № 010/02-2/246/6, зареєстрований в реєстрі 26 квітня 2007 року за № 2281, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. В решті позову про виключення відповідних записів про іпотеку відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з позицією позивачів про те, що після направлення 22 вересня 2009 року відповідачем на адресу позичальника вимоги (вих. № 12-20/06-131) про погашення заборгованості за кредитним договором, кредитний договір припинив свою дію. Іпотека, встановлена договором іпотеки від 26 квітня 2007 року № 010/02-2/246-7, зареєстрованим в реєстрі 26 квітня 2007 року за № 2282, та іпотека, встановлена договором іпотеки від 26 квітня 2007 року № 010/02-2/246/6, зареєстрованим в реєстрі 26 квітня 2007 року за № 2281, є припиненою через припинення основного зобов`язання.
Також судом першої інстанції враховано той факт, що 13 листопада 2009 року постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 12/187/09 суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_4 визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31 травня 2011 року у справі затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 припинено. До реєстру вимог кредиторів в першу чергу задоволення включено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" з вимогами за кредитним договором у розмірі 7 524 050,74 грн. У межах ліквідаційної процедури за рахунок реалізації майна боржника частково погашено вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 2 355 913,19 грн. Інша кредиторська заборгованість залишилась не погашеною у зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємця банкрута.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що у частині вимог про виключення записів про іпотеки з відповідних державних реєстрів слід відмовити, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 127, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Виходячи з вказаних норм, рішення суду про припинення іпотеки, на думку суду першої інстанції, є належною та достатньою підставою для проведення реєстраційних дій. При цьому суд не наділений повноваженнями в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Суд першої інстанції не погодився із доводами відповідача про пропуск позовної давності, виходячи з того, що факт припинення кредитних правовідносин між сторонами встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року у справі № 335/6109/14-ц, яке набрало законної сили і не оскаржене відповідачем. Передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстав для застосування позовної давності судом першої інстанції не встановлено, оскільки порушення прав позивачів, виражене в ухиленні відповідача від звернення до державного реєстратора з приводу припинення обтяжень, триває у часі, тому в задоволені заяви банку про застосування позовної давності, на переконання суду першої інстанції, слід відмовити.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що останній, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, мотивуючи своє рішення, він правильно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції надав належну оцінку доводам відповідача про пропуск позовної давності.
Окрім цього, колегією суддів апеляційного суду враховано, що на даний час банком не заявлено жодних вимог до позивачів про стягнення грошових сум або звернення стягнення на предмет іпотеки, наявність заборгованості, яка, на думку відповідача, продовжує існувати, не підтверджена жодними доказами.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль", що є правонаступником за всіма правами та обов`язками ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати постанову та рішення про визнання іпотеки припиненою та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі заявник також просить зупинити виконання або дію рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року до закінчення розгляду справи у касаційному порядку.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц; від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що:
- направлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором як підстави для припинення зобов`язання нормами глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачено. Ні ЦК України, ні умовами кредитного договору, не передбачено припинення зобов`язань за кредитним договором, так само як і припинення самого кредитного договору, після направлення цієї вимоги;
- враховуючи, що зобов`язання за генеральною кредитною угодою від 25 квітня 2007 року № 010/02-2/246 зі сплати кредиту, процентів та штрафних санкцій не виконано, то зобов`язання за ним не припинено. Відсутні підстави для визнання договорів іпотеки припиненими до виконання зобов`язання за генеральною кредитною угодою в повному обсязі;
- судами попередніх інстанцій здійснена помилкова підміна понять "припинення кредитного договору" та "припинення зобов`язання";
- припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 не припиняє невиконані зобов`язання за генеральною кредитною угодою громадянина ОСОБА_4 як фізичної особи та відповідно не припиняє укладені договори іпотеки як похідне зобов`язання;
- судами не надано належної правової оцінки факту пропуску позивачами позовної давності, кінцевий термін якої 30 травня 2017 року, якщо припускати, що кредитний договір припиняється після направлення 22 вересня 2009 року банком на адресу позичальника вимоги, як зазначено в позовній заяві. Позивачі дізналися про наявність направленої вимоги з тексту позовної заяви банка до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка подана 30 травня 2014 року, і саме з цього часу позивачі обізнані про порушення свого права та мали можливість протягом трьох років вчиняти дії для захисту своїх прав та законних інтересів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу АТ "Райффайзен Банк Аваль", в якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга АТ "Райффайзен Банк Аваль" передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року поновлено АТ "Райффайзен Банк Аваль" строк на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 335/9695/19, задоволено частково клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль", зупинено дію рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку та надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2021 року матеріали справи № 335/9695/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 квітня 2007 року між відповідачем та ФОП ОСОБА_4, громадянином України ОСОБА_4 укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-2/246, у межах якої укладено кредитний договір від 25 квітня 2007 року № 010/02-2/246/1, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 (позичальник) кредит у сумі 800 000,00 доларів США для придбання нежитлової адміністративної будівлі, зі сплатою 12,00 % річних, строком до 24 квітня 2017 року, а позичальник зобов`язався у порядку, передбаченому умовами генеральної кредитної угоди та кредитного договору, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитним коштами, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральною кредитною угодою між банком та фізичними особами укладено договори поруки, а саме: з ОСОБА_1 укладено договір поруки від 25 квітня 2007 року № 010/02-2/246/4; з ОСОБА_2 - договір поруки від 25 квітня 2007 року № 010/02-2/246/2; з ОСОБА_4 - договір поруки від 25 квітня 2007 року № 10/02-2/246/3.
26 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем з метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/246 укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/7 щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
26 квітня 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з однієї сторони, та відповідачем, з другої сторони, з метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/246 укладено договір іпотеки № 010/02-2/246/6 щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
13 листопада 2009 року постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 12/187/09 суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_4 визнано банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31 травня 2011 року у справі № 12/187/09 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 припинено.
До реєстру вимог кредиторів в першу чергу задоволення включено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" з вимогами у розмірі 7 524 050,74 грн.
У межах ліквідаційної процедури за рахунок реалізації майна боржника частково погашені вимоги заставного кредитора, а саме ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 2 355 913,19 грн.
Інша кредиторська заборгованість залишилась не погашеною у зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємця банкрута.
30 травня 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 в солідарному порядку заборгованості за генеральною кредитною угодою від 25 квітня 2007 року № 010/02-2/246, кредитним договором від 25 квітня 2007 року № 010/02-2/246/1.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у справі № 335/6109/14-ц позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 (позичальник) на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором на загальну суму 567 758,07 доларів США та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року у справі № 335/6109/14-ц рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково, а саме: стягнуто із ОСОБА_4 (позичальник) на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 882 803,64 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 липня 2016 року у справі № 335/6109/14-ц рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2015 року в частині позовних вимог до ОСОБА_4 (позичальник) скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року у справі № 335/6109/14-ц в задоволенні позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили 06 червня 2017 року. В подальшому не переглядалось.
У зазначеному рішенні від 25 травня 2017 року встановлено, що "на підставі п. 7.4. Кредитного договору №010/02-2/246/1 від 25.04.2016р. з метою досудового врегулювання. Позивач направив 22.09.2009 р. на адресу Позичальника вимогу (вих. №12-20/06-131, а/с 15-16) про погашення заборгованості за Кредитним договором, якою повідомлено про наявність простроченої заборгованості і запропоновано у добровільному порядку погасити перед Банком заборгованість за Кредитним договором №010/02-2/246/1 від 25.04.2016р. та попереджено, що у випадку незадоволення вимоги, розпочнеться дострокове стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором.
Зазначену вимогу Позичальник отримав 14.10.2009 р. відповідно, про що повідомив суду представник позивача, та про що свідчить поштове повідомлення.
Відповідно до п. 7.4. Кредитного договору №010/02-2/246/1 від 25.04.2016р. вимога про погашення зобов`язань за цим Договором може бути направлена Кредитором Позичальнику у будь-якій час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Кредитором за адресою Позичальника.
Таким чином, строк виконання основного зобов`язання настав - 22 жовтня 2009 року".
Позов до суду подано позивачами 30 серпня 2019 року (а. с. 1 т. 1).
У відзиві на позовну заяву банк зокрема просив застосувати до позовної заяви наслідки пропуску позовної давності та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог (а. с. 95-96 т. 1).