Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
місто Київ
справа № 2-82/10
провадження № 61-9435св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Унятицького Д. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) у листопаді 2019 року звернулося до суду із заявою про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") його правонаступником.
Банк обґрунтовував вимоги поданої заяви тим, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 березня 2010 року задоволено позов ПАТ "Сведбанк" про стягнення заборгованості за договором кредиту, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором від 17 січня 2007 року № 2614/0107/88-001 у сумі 24 828, 82 дол. США та 29 988, 50 грн, а також судові витрати у розмірі 1 730, 00 грн.
Зазначив, що 19 листопада 2013 року Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк") та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір
купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшли права вимоги, у тому числі за кредитним договором від 17 січня 2007 року № 2614/0107/88-001, а тому ПАТ "Дельта Банк" є новим кредитором за згаданим кредитним договором.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони. Заінтересована особа зазначила, що існують підстави вважати, що право вимоги за кредитним договором відступлене первісним кредитором двічі різним особам.
ПАТ "Сведбанк" у 2013 році зверталося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження на нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс"
(далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), яке набуло права вимоги відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, проте, ухвалою суду від 15 квітня 2013 року у справі № 360/572/13 зазначену заяву ПАТ "Сведбанк" повернуто у зв`язку з недотриманням формальних вимог під час оформлення такої заяви.
Також просила дослідити оригінал договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного 19 листопада 2013 року між ПАТ "Омега Банк" та ПАТ "Дельта Банк", оскільки наявні заперечення щодо достовірності цього договору.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року заяву ПАТ "Дельта Банк" задоволено, замінено стягувача ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника ПАТ "Дельта Банк" за виконавчими листами у справі № 2-82/10 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що обставини, на які посилався банк, знайшли підтвердження, а тому наявні підстави для задоволення заяви ПАТ "Дельта Банк" про заміну стягувача на його правонаступника.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що посилання в апеляційній скарзі на те, що право вимоги за кредитом відчужено первісним кредитором двічі, колегія суддів оцінює критично, оскільки суд замінив сторону виконавчого провадження на іншу особу, якій належить право вимоги за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції усупереч нормам процесуального права не вирішив питання про дослідження оригіналів документів, відхилені, оскільки документи, додані до заяви, відповідають вимогам законодавства, підписані представником банку та скріплені печаткою.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у червні 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник визначила:
- оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема суди необґрунтовано відхилили клопотання про дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 19 листопада 2013 року ПАТ "Омега Банк" та ПАТ "Дельта Банк";
- апеляційний суд не навів мотивів відхилення доводів заявника про врахування договору факторингу, укладеного між ПАТ "Сведбанк" і ТОВ "ФК "Вектор Плюс", а також відображення у Державному реєстрі іпотек відомостей про іпотекодержателя - ТОВ "ФК "Вектор Плюс";
- апеляційний суд не застосував правила частин першої та третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких відступлення права вимоги за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням;
- суди не з`ясували належний склад учасників справи, не залучили до розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" заінтересовану особу ТОВ "ФК "Вектор плюс".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором від 17 січня 2007 року № 2614/0107/88-001 у сумі 24 828, 82 дол. США та 29 988, 50 грн, а також судові витрати у розмірі 1 730, 00 грн.
19 листопада 2013 року ПАТ "Омега Банк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 6, за умовами якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, в тому числі й за кредитним договором
№ 2614/0107/88-001, укладеним 17 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_2 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. На підставі частини п`ятої цієї статті у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.