Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
місто Київ
справа № 2-996/10
провадження № 61-6990св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - Придніпровський відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: фетісової Т. Л., Сіренко Ю. В., Гончар Н. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_1 у червні 2018 року звернувся до суду із скаргою на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - державний виконавець Придніпровського ВДВС м. Черкаси, ДВС), в якій просив:
- визнати незаконними дії державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси, починаючи з 01 квітня 2013 року та на момент подання скарги, вчинені без виконавчого документа;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси щодо нездійснення запиту до Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби України у Черкаській області стосовно отримання інформації про оподаткований дохід, отриманий фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2013 року до 16 лютого 2018 року та щодо неотримання дубліката виконавчого документа;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси щодо визначення розрахунку заборгованості за аліментами без урахування фактичних даних про реальний дохід, отриманий ОСОБА_1 , і без фактичної наявності виконавчого документа;
- скасувати розрахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні ВП 35886226, проведений за період з 01 квітня 2014 року до 01 червня 2018 року без урахування фактичних виплат аліментних платежів боржником та без урахування фактично отриманого доходу ОСОБА_1 ;
- скасувати заходи розшуку ОСОБА_1, вчинені на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2015 року у справі № 711/8031/15ц;
- скасувати заходи притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 Кримінального кодексу України, вчинені на виконання подання державного виконавця від 03 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018251010002443;
- закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 № 12018251010002443;
- скасувати постанову ВП 35886226 від 10 травня 2018 року, якою накладено арешт на кошти боржника у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") на все майно, що належить боржнику у зв`язку із заборгованістю за аліментами в розмірі 64 560, 25 грн;
- скасувати постанову державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ВП 35886226 від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України до погашення заборгованості за аліментами;
- скасувати постанову державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ВП 35886226 від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження у праві користування ОСОБА_1 вогнепальною зброєю;
- скасувати постанову державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ВП 35886226 від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості за аліментами;
- скасувати постанову державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ВП 35886226 від 16 лютого 2018 року про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості за аліментами;
- скасувати складений 25 квітня 2018 року державним виконавцем Придніпровського ВДВС м. Черкаси протокол № 35886226 про адміністративне правопорушення і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- судові витрати покласти на Придніпровський ВДВС м. Черкаси.
Вимоги скарги заявник обґрунтовував тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-996 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх доходів, починаючи з 07 грудня 2009 року до повноліття дитини.
На виконання цього судового рішення 28 січня 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси видав виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження ВП № 35886226.
Після ознайомлення 04 червня 2018 року з матеріалами цього виконавчого провадження ОСОБА_1 дізнався, що виконавчий документ, постанова про відкриття виконавчого провадження, докази направлення йому цієї постанови, перевірка майнового стану боржника з 2009 до 2015 року відсутні у матеріалах виконавчого провадження.
Заявник вважав, що державний виконавець здійснював виконавчі дії поверхово, розрахунок заборгованості за аліментами здійснив без урахування проведених боржником виплат. Вважав, що державний виконавець мав врахувати, що заявник має невеликий дохід (приблизно 4 000, 00-5 000, 00 грн на місяць), утримує нову родину, а нараховані йому аліменти значно перевищують його дохід і розмір аліментів, визначений судом; стягувач не надавала правдивої інформації про отримання нею аліментів на дитину; дитина і на момент подання скарги зареєстрована за місцем проживання боржника.
Лише 04 червня 2018 року ОСОБА_1 дізнався, що його оголошено у розшук, у той час, коли він завжди проживав і перебував у місті Черкаси за адресою реєстрації.
Враховуючи те, що зареєстроване місце проживання дитини із заявником, стягувач має з дитиною дохід значно вищий за його, адже декілька разів він надавав їм нотаріально посвідчені згоди для виїзду дитини на відпочинок за кордон, вважав, що розмір аліментів має бути зменшено, а заборгованість перераховано.
Стягувач надавала заяви про видачу їй довідок для отримання від держави допомоги як особі, яка не отримує на дитину аліментів. Проте, це суперечить обставинам виконавчого провадження, оскільки за період з 07 грудня 2009 року до 01 квітня 2013 року аліменти ОСОБА_1 сплатив повністю, він подав державному виконавцю декларацію про доходи і відомості про його місце роботи, втім дії щодо перерахунку аліментів не вчинені.
Починаючи з 01 квітня 2013 року (оскільки батько заявника важко хворів і помер у 2014 році), ОСОБА_1 нараховували аліменти незрозуміло з яких сум, а здійснені ним виплати не враховувалися. Це стало підставою для отримання стягувачем допомоги на дитину та використання таких грошових коштів не за призначенням.
Заявник не зрозумів, з чого виходив державний виконавець під час обрахування заборгованості за аліментами, не маючи виконавчого документа.
Вважав, що ці обставини стали підставою для незаконного подання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за статтею 164 КК України та одночасного з цим оголошення його у розшук ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2015 року; усі ці заходи та дії здійснювалися у межах зупиненого виконавчого провадження (постанова від 11 листопада 2015 року). З моменту зупинення виконавчого провадження перевірка майнового стану за адресою його проживання не проводилася. Акт державного виконавця складений лише за присутності одного понятого, невідомої заявнику особи, є сфальсифікованим, оскільки ОСОБА_1 завжди знаходився за адресою свого місця проживання. Під час розрахунку заборгованості за аліментами державний виконавець мав би виходити із фактичного заробітку боржника, а не середньомісячної заробітної плати у м. Черкаси. Державному виконавцю було відомо, що боржник офіційно працює водієм таксі, але жодних заходів для отримання довідки про його доходи державний виконавець не вживала.
Про розмір заборгованості заявник був повідомлений лише у лютому 2018 року. Про всі попередні розрахунки він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 04 червня 2018 року. Виконавче провадження складається здебільшого із заяв колишньої дружини, отриманих нею довідок про несплату аліментів, в той час, коли боржник періодично сплачував аліменти.
Постановою державного виконавця від 10 травня 2018 року накладено арешт на грошові кошти боржника у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", на все майно, що належить боржнику, у зв`язку з боргом за аліментами в розмірі 64 560, 25 грн. Постановами державного виконавця від 16 лютого 2018 року встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України до погашення заборгованості за аліментами; тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною зброєю; тимчасове обмеження у праві полювання; тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості за аліментами.
25 квітня 2018 року державний виконавець склав протокол про адміністративне правопорушення і притягнула боржника за зупиненим виконавчим провадженням до адміністративної відповідальності.
Державний виконавець, не враховуючи норми статті 58 Конституції України, звертався до суду про приведення виконавчого документа відповідно до вимог статті 182 СК України та вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Проте, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2014 року у задоволенні цієї заяви відмовлено.
Заявник вважав, що оскільки відсутній виконавчий лист, то всі дії державного виконавця здійснені не на підставі виконавчого документа (за його відсутності) і підлягають скасуванню.
На переконання заявника, державний виконавець неправомірно обмежив ОСОБА_1 у праві користування транспортним засобом і наклав арешт на автомобіль, у той час, коли робота водія є професійним заняттям і єдиним джерелом доходу боржника, а тому порушено заборону, передбачену статтею 55 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважав, що державний виконавець несвоєчасно наклав арешт на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1, що сприяло втраті майна боржника.
У виконавчому провадженні були відсутні обставини, передбачені статтями 59, 61 Закону України "Про виконавче провадження", як підстави для зняття арешту з майна, отже державний виконавець діяв неправомірно, звільняючи з-під арешту майно боржника, накладеного за його заявою на спадкове майно: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Зазначив, що бездіяльність державного виконавця полягає у втраті виконавчого документа і відсутності дій щодо отримання його дубліката; нездійсненні повної перевірки майнового стану боржника; невчиненні своєчасних дій щодо арешту і розшуку коштів боржника, що призвело до вилучення іншими особами майна боржника і його втрати. Незаконні дії державного виконавця полягають у направленні до суду передчасного подання про звільнення майна з-під арешту; ненаправленні боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження; безпідставному оголошенні у розшук боржника, притягненні до кримінальної відповідальності, нездійсненні перерахунку аліментів, з урахуванням обставин справи; порушенні строків здійснення виконавчих дій і направленні процесуальних документів, порушенні порядку виконання виконавчого документа.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року вимоги скарги залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що відсутні підстави вважати дії та рішення державного виконавця Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси протиправними та незаконними. Крім того, доводи про факт бездіяльності державного виконавця під час виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, не знайшли свого підтвердження.
Суд першої інстанції не встановив підстав вважати, що державний виконавець діяв протиправно, звернувшись до суду із поданням про розшук боржника, а у подальшому виконуючи ухвалу суду про розшук боржника, яку заявник не оскаржив в апеляційному порядку. ОСОБА_1 лише у лютому 2018 року повідомив державну виконавчу службу про зміну місця свого проживання.
Відповідно до матеріалів ВП №35886226 державними виконавцями неодноразово здійснювалися заходи щодо перевірки майнового стану боржника, про що свідчать чисельні запити, відповіді на них, відомості щодо рухомого та нерухомого майна, наявності у банківських установах рахунків тощо.
Суд вважав спростованими доводи заявника про те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КК України, внесені на підставі подання державного виконавця від 03 квітня 2018 року, оскільки кримінальне провадження розпочате на підстави заяви ОСОБА_2 - стягувача за виконавчим провадженням. Крім того, вимоги скарги про закриття кримінального провадження повинні вирішуватися відповідно до вимог КПК України, а не за нормами ЦПК України щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Вимоги скарги про скасування протоколу про адміністративне правопорушення від 25 квітня 2018 року не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець відповідно до норм статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" мав право на складання протоколу. Оскарження протоколу за нормами статті 447 ЦПК України не передбачено. Крім того, протокол не є процесуальним рішенням, яке тягне за собою юридичні наслідки для певної особи.
Під час розгляду скарги заявник не надав до суду будь-яких належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів скарги про те, що під час здійснення розрахунку заборгованості державний виконавець не врахував всі платежі та фактично отримані боржником доходи. Також не знайшли свого підтвердження доводи заявника про подвійне стягнення з нього, як боржника, аліментів на утримання дитини, начебто за двома виконавчими провадженнями.
Матеріали дослідженого виконавчого провадження № 35886226 спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що він не знав про наявність відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.
Аналіз абзацу 10 пункту 4 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), дає підстави вважати, що перебування фізичної особи боржника у розшуку не зупиняє нарахування заборгованості за аліментами, якщо мають місце випадки нездійснення сплати аліментних платежів або сплати їх у меншому розмірі.
За висновками суду, враховуючи відомості довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо видів діяльності, які здійснює ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, заявник не довів, що працює таксистом і встановлення стосовно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом позбавляє його можливості заробляти кошти на проживання.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 10 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами виконавчого провадження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у березні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
ОСОБА_1 вважає, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій неповно і неправильно встановили обставини, які мають значення для вирішення справи, внаслідок відхилення доказів і доводів заявника, а також неправильного дослідження матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження;
- суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі неналежних, недостовірних, недостатніх та недопустимих доказів, а суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення на підставі доказів, отриманих з порушенням правил цивільного процесу;
- державний виконавець діяв не у спосіб, передбачений законодавством, коли закінчував виконавче провадження № 17066230 та знімав арешт з майна боржника;
- постанова про відкриття виконавчого провадження № 35886226 відсутня у матеріалах виконавчого провадження та ОСОБА_1 не надсилалася;
- матеріали виконавчого провадження № 17066230 були перекладені до матеріалів виконавчого провадження № 35886226;
- всі виконавчі дії до 2016 року проводилися в межах виконавчого провадження № 17066230;
- сканований виконавчий документ відсутній у матеріалах виконавчих проваджень № 17066230 та № 35886226;
- відомості за виконавчими провадженнями № 17066230 та № 35886226 у Автоматизованій системі виконавчих проваджень не приведені у належний стан;
- з жовтня 2013 року до червня 2018 року стягувач не надавала достовірних відомостей про сплачені аліменти, достовірних даних статистики, на підставі яких потрібно було вираховувати заборгованість за аліментами виконавець у відповідних органах не запитувала;
- розмір аліментних платежів не відповідає середній заробітній платі у м. Черкаси та Черкаській області, державний виконавець, визначаючи належний до сплати розмір аліментних платежів, значно завищила їх, не врахувавши, що боржник працював протягом 2010-2014 років, був підприємцем, натомість здійснювала нарахування аліментів як безробітному;
- розмір заборгованості за аліментами під час перевірки виконавчих проваджень не знайшов свого підтвердження та є оспорюваним, заявник подав позов про зменшення розміру аліментів;
- розмір заборгованості суперечить положенням статті 61 Конституції України;
- під час здійснення нарахування заборгованості за аліментами державний виконавець не врахувала важкий матеріальний стан заявника;
- суди зробили помилковий висновок, що у спадковому спорі заявник був позбавлений автомобіля, оскільки цей спір перебуває на розгляді у суді касаційної інстанції і рішення у справі ще не постановлено;
- за наявності пов`язаних справ суд не зупинив провадження у справі усупереч правилам частини першої статті 251 ЦК України і здійснив розгляд справи з порушенням розумних строків;
- у судовому засіданні стягувач підтвердила, що отримала від сестри заявника 1 000, 00 дол. США, проте навела різні підстави отримання грошових коштів;
- об`єднання виконавчих проваджень відбулося з порушенням правил статті 33 Закону України "Про виконавче провадження";
- оскаржувані арешти вчинені з порушенням статей 33, 50, 56, 71, 74 Закону України "Про виконавче провадження";
- дії державного виконавця щодо отримання дубліката виконавчого листа також не відповідають вимогам законодавства України, відсутні докази втрати виконавчого листа у межах виконавчого провадження № 17066230. За рішенням суду про стягнення аліментів видано два виконавчих листа і у разі втрати одного має залишатися на виконанні інший;
- у матеріалах справи відсутня заява стягувача до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, натомість міститься подання державного виконавця;
- ухвала про розшук боржника постановлена за формальним поданням державного виконавця. Розшук здійснювався безпідставно, оскільки заявник увесь час перебував у м. Черкаси;
- усупереч правилам статей 447-452 ЦПК України суд не прийняв уточнену скаргу та нові докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Придніпровський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області у травні 2019 року направив до Верховного Суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2019 року.
Суб`єкт оскарження зазначив, що розрахунок заборгованості здійснено на підставі матеріалів виконавчого провадження. Боржник не надав будь-яких підтверджуючих документів про отримані доходи, що могло б слугувати підставою для здійснення перерахунку заборгованості за аліментами. Постанови про встановлення тимчасових обмежень не підлягають скасуванню відповідно до частини одинадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки розмір заборгованості перевищує суму платежів за 4 місяці. У зв`язку з існуванням заборгованості також відсутні підстави для звільнення майна боржника з-під арешту. Рішення про припинення кримінального провадження не може бути прийнято державним виконавцем, оскільки до правоохоронних органів безпосередньо зверталася стягувач. Складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено пунктом 12 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на 13 липня 2018 року боржник не перебував у розшуку, оскільки 22 березня 2016 року Головне управління Національної поліції у Черкаській області повернуло ухвалу суду про розшуку боржника без прийняття до розгляду.
ОСОБА_1 надав письмові пояснення з урахуванням відзиву Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області на касаційну скаргу.
ОСОБА_2 також направила суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Стягувач зазначила, що доводи заявника не ґрунтуються на вимогах закону, зводяться до переоцінки доказів у справі.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом
№ 460-IX.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі заяви ОСОБА_2 (стягувач) від 29 січня 2010 року та виконавчого листа
№ 2-996, виданого 19 січня 2010 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу боржника, державний виконавець Павленко В. А. 30 січня 2010 року відкрив виконавче провадження, про що винесена постанова, яка 30 січня 2010 року за № 944/3 направлена сторонам виконавчого провадження, зокрема, за адресою боржника, що зазначена у виконавчому документі.
Матеріали виконавчого провадження № 35886226 містять постанову про відкриття виконавчого провадження. Про наявність будь-яких інших виконавчих листів про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заявник не довів.
До своїх письмових пояснень, що надійшли до суду першої інстанції 25 жовтня 2018 року, заявник долучив копію виконавчого листа № 2-996, що виданий 28 січня 2010 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, яка була долучена до заяви державного виконавця до суду про приведення виконавчого документа у стан відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", що спростовує доводи заявника про відсутність у ВДВС виконавчого документа та про те, що суд першої інстанції не врахував поданих ним уточнень до скарги.
Постановою від 25 червня 2018 року замінено назву стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (у зв`язку з одруженням стягувача та зміною її прізвища).
Станом на 01 березня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 за аліментами становила 7 497, 00 грн, про що свідчить довідка-розрахунок від 11 березня 2014 року № ДВ-14.
Згідно з актом державного виконавця від 04 березня 2015 року боржник ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, не проживає; у квартирі проживає ОСОБА_8, який орендує квартиру за договором оренди, місце проживання боржника йому невідоме. Акт підписаний державним виконавцем Орел І. М. та ОСОБА_8 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2015 року (справа № 711/8038/15-ц) задоволено подання державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Орел І. М. і оголошено розшук боржника за виконавчим листом від 28 січня 2010 року № 2-996 ОСОБА_1 за останнім відомим місцем проживання: АДРЕСА_2 . Ухвала суду набрала законної сили і є чинною.
У матеріалах виконавчого провадження наявна заява ОСОБА_1 від 15 лютого 2018 року про те, що він змінив місце проживання на іншу адресу: АДРЕСА_1 .
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 35886226 державні виконавці неодноразово здійснювали заходи щодо перевірки майнового стану боржника, про що свідчать чисельні запити, відповіді на них, відомості щодо рухомого та нерухомого майна, наявності у банківських установах рахунків тощо.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 червня 2018 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 16 травня 2006 року; види його діяльності: роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Відповідно до інформації, наданої 10 липня 2018 року № 23-01-08-0109 головою комісії з реорганізації ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області Коваленком О. А., ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 16 травня 2006 року, останню декларацію про доходи подав 20 жовтня 2011 року за № 183058 за 9 місяців 2011 року, за даними декларації доходи відсутні.
Також встановлено, що ОСОБА_1 лише 19 лютого 2018 року подав до органів державної виконавчої служби декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, у якій зазначив, що джерелом доходів заробітної плати є робота водієм таксі у розмірі 2 000, 00-4 000, 00 грн з періодом виплати нарахування - щомісяця; транспортні засоби відсутні, відомості про вклади та інші активи у банках відсутні.
Постановою державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси від 16 лютого 2018 року № ВП 35886226 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України до погашення заборгованості за аліментами. Ця постанова направлена сторонам виконавчого провадження 06 березня 2018 року за № 4685.
Постановою державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси від 16 лютого 2018 року № ВП 35886226 встановлено тимчасове обмеження у праві користування ОСОБА_1 вогнепальною зброєю. Ця постанова направлена сторонам виконавчого провадження 06 березня 2018 року за № 4707.
Постановою державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси від 16 лютого 2018 року № ВП 35886226 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві полювання до погашення заборгованості за аліментами. Ця постанова направлена сторонам виконавчого провадження 06 березня 2018 року за № 4693.
Постановою державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси від 16 лютого 2018 року № ВП 35886226 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості за аліментами. Ця постанова направлена сторонам виконавчого провадження 06 березня 2018 року за № 4692.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за аліментами від 06 березня 2018 року № 7260 заборгованість боржника станом на 01 лютого 2018 року становила 52 889, 50 грн.
Постановою державного виконавця від 19 березня 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1, оскільки станом на 19 березня 2018 року існує заборгованість зі сплати аліментів, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Відповідно до даних довідки-розрахунку заборгованості від 19 березня 2018 року № 9567 станом на 15 березня 2018 року борг становив 62 682, 00 грн.
04 квітня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 03 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України за № 12018251010002443 щодо несплати ОСОБА_1 боргу за аліментами за виконавчим листом від 28 січня 2010 року № 2-996, який на 19 березня 2018 року становить 62 682, 00 грн. Досудове розслідування проводиться Черкаським відділом поліції ГУНП в Черкаській області.
25 квітня 2018 року державний виконавець Дьо Л. С. склала адміністративний протокол № 35886226 відносно ОСОБА_1 за статтею 183-1 КУпАП, який 25 квітня 2018 року направлявся до Соснівського районного суду м. Черкаси для розгляду. Постановою суду від 05 червня 2018 року (справа № 712/6011/18) адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183-1 КУпАП повернуті до Придніпровського відділу ДВС для дооформлення. Остаточне рішення за результатами розгляду цього протоколу не постановлено.
Постановою державного виконавця від 10 травня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № 56375635, у тому числі з виконання виконавчого листа від 28 січня 2010 року № 2-996, у зв`язку із тим, що станом на 10 травня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням борг ОСОБА_1 не сплачено, накладено арешт на грошові кошти, що розташовані на рахунках боржника у банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у розмірі 76 498, 52 грн. Зазначено, що за виконавчим листом від 28 січня 2010 року № 2-996 розмір боргу за аліментами становить 65 938, 50 грн, витрати виконавчого провадження - 181, 00 грн, разом - 66 119, 50 грн.
Станом на 13 липня 2018 року існує заборгованість боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим листом від 28 січня 2010 року № 2-996 за період часу з квітня 2013 року до червня 2018 року включно і становить 66 666, 50 грн. Останній платіж мав місце у червні 2018 року, але не в повному розмірі, а лише складав 300, 00 грн. За зазначений період разом сплачено аліментів на суму 2 995, 00 грн.