Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 161/15418/18
провадження № 61-9720св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракота", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2018 року
в складі судді Присяжнюк Л. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Русинчука М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З., про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Терракота" (далі - ТОВ "Терракота") укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі, еквівалентній 1 148 000 грн, зі сплатою 22 % річних за користування кредитними коштами у гривні або 14 % річних за користування кредитними коштами у доларах США, з кінцевим строком до 23 червня
2009 року.
Кредитні зобов`язання позичальника були забезпечені договором
іпотеки, укладеним 24 червня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1, предметом якого є нерухоме майно - житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у справі № 0308/10668/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року,
в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно відмовлено. Вказаними судовими рішеннями також відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про визнання іпотеки припиненою
у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
Зазначала, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 19 грудня 2016 року в справі № 0308/10668/12 набрало законної сили
і цим судовим рішенням встановлено, що позичальник повністю виконав умови кредитного договору, який був забезпечений іпотекою.
Проте, ОСОБА_1 27 серпня 2018 року отримала письмову вимогу
від ОСОБА_2 про сплату заборгованості у розмірі 1 342 471,90 грн, оскільки між ним і ПАТ "Банк Форум" був укладений договір про відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки.
Вказувала, що зазначений договір про відступлення прав вимоги є недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог частини першої
статті 514 ЦК України щодо обсягу прав, які переходять до нового кредитора в зобов`язанні, що суперечить частині першій статті 203 ЦК України.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який укладений 22 серпня 2008 року між ОСОБА_2 і ПАТ "Банк Форум".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх прийняття
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2018 року у справі № 161/14811/18.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору про відступлення права вимоги. При цьому безпідставним є посилання позивача на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у справі
№ 0308/10668/12 як на рішення, що набрало законної сили, оскільки вказане рішення було предметом апеляційного перегляду на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, тому встановленні зазначеним рішенням у справі
№ 0308/10668/12 обставини, зокрема щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, не є преюдиційними. Отже, доводи ОСОБА_1, що спірні зобов`язання є виконаними, тому банк не мав права відступати право вимоги за виконаним зобов`язанням, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Постановою Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що постановою Волинського апеляційного суду від 13 лютого
2019 року, яка набрала законної сили, скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року в справі № 0308/10668/12
в частині вирішення первісних позовних вимог та ухвалено в цій частині
нове судове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки
у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 344 054,64 грн. Таким чином безпідставними є твердження позивача про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону в частині обсягу прав, що перейшли до нового кредитора у зобов`язанні. На час укладення зазначеного правочину були дійсними вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір про відступлення права вимоги був укладений з порушенням вимог частини першої статті 514 ЦК України щодо обсягу прав, які переходять до нового кредитора в зобов`язанні,
що суперечить частині першій статті 203 ЦК України та відповідно до
статті 215 ЦК України є підставою для недійсності правочину.
ОСОБА_1 як заінтересована особа має право на оскарження договору про відступлення права вимоги, оскільки цей правочин порушує її права та інтереси, а також вчинений з порушенням вимог закону.
Разом з тим, на час вирішення цієї справи судом першої інстанції було чинним рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня
2016 року у справі № 0308/10668/12, оскільки воно залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року,
а скасування цієї ухвали апеляційного суду постановою Верховного Суду
від 11 липня 2018 року не є підставою для втрати законної сили зазначеним рішенням місцевого суду у справі № 0308/10668/12. Чинним законодавством не встановлено такої підстави для втрати законної сили рішенням суду як направлення справи на новий розгляд.
Суди вийшли за межі своїх повноважень та всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства, а також у порушення норм процесуального закону під час розгляду цієї справи помилково зробили висновки щодо втрати законної сили рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у справі № 0308/10668/12.
Крім того, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 19 грудня 2016 року у справі № 0308/10668/12 в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою не було предметом апеляційного та касаційного перегляду, тому в цій частині набрало законної сили, проте суди під час розгляду цієї справи вказані обставини залишили поза увагою.
Апеляційний суд помилково не прийняв до уваги надане позивачем лікарсько-консультативне заключення на підтвердження обставин поважності нез`явлення останньої у судове засідання та безпідставно розглянув справу без участі ОСОБА_1, яка не з`явилася у судове засідання з поважних причин. Позивач була незаконно позбавлена права на особисту участь у розгляді її апеляційної скарги, що сприяло ухваленню незаконного судового рішення.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказував, що безпідставним є посилання позивача на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у справі
№ 0308/10668/12, оскільки вказане судове рішення набрало законної сили лише у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою, а в частині відмови у задоволенні первісного позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки було скасоване та у подальшому зазначені первісні вимоги були задоволені.
Під час розгляду справи № 0308/10668/12 не було встановлено обставин щодо відсутності заборгованості за кредитним договором. Навпаки, постановою Волинського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 344 054,64 грн.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 11 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 24 червня 2008 року між ПАТ "Банк Форум"
і ТОВ "Терракота" був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі, еквівалентній 1 148 000 грн, зі сплатою 22 % річних за користування кредитними коштами у гривні або 14 % річних за користування кредитними коштами у доларах США, з кінцевим строком до 23 червня 2009 року.
Кредитні зобов`язання позичальника були забезпечені договором
іпотеки, укладеним 24 червня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1, предметом якого є нерухоме майно - житловий будинок, площею 231,5 кв. м, на АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Волинської області від 22 лютого 2011 року
у справі № 7/5004/218/11 стягнуто з ТОВ "Терракота" на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 344 054,64 грн.
У червні 2016 року ПАТ "Банк Форум" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Терракота", про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Банк Форум", третя особа - ТОВ "Терракота", про визнання іпотеки припиненою.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у справі № 0308/10668/12 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк Форум" та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року рішення суду першої інстанції (в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ "Банк Форум") залишено без змін. Рішення суду першої інстанції
в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до апеляційного суду не оскаржувалося.
Постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Волинського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року
(в частині вирішення первісного позову) скасовано й ухвалено нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 231,5 кв. м, житловою площею 161,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0226 га, на якій розташований вказаний житловий будинок, які належать на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2008 року в розмірі 1 344 054,64 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 1 148 000 грн та заборгованості за відсотками - 196 054,64 грн, шляхом проведення прилюдних торгів.
ПАТ "Банк Форум" і ОСОБА_2 22 серпня 2018 року уклали договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив шляхом продажу новому кредиторові належні банку, а новий кредитор набув
у повному обсязі права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, гарантів, зазначених у додатку № 1, зокрема за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами. Одночасно банк повідомив
ТОВ "Терракота" та ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 24 червня 2008 року та договором іпотеки
від 24 серпня 2008 року.
ОСОБА_2 23 серпня 2018 року надіслав ТОВ "Терракота" та
ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, зокрема, обов`язок сплатити суму боргу в розмірі 1 342 471,90 грн та попередив про звернення стягнення на іпотечне майно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, при вирішенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Клопотання мотивоване тим, що у законодавстві відсутні чіткі положення
і не сформовано правового висновку Верховного Суду щодо вирішення питання, а саме: чи є виключним перелік підстав, за яких з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції втрачають законну силу рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 419 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX). Вказувала на відсутність визначеності, ясності та недвозначності у практиці правової норми, закріпленої у підпункті "а" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України.
Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримання принципу правової визначеності пов`язує з забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень.