Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 133/565/19
провадження № 61-19054св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Козятинська державна нотаріальна контора Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року у складі судді Воронюк В. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - Козятинська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4 . На момент смерті ОСОБА_4 була власником земельної ділянки (паю), розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3,3309 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На момент смерті спадкодавця в одному будинку разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, проживали та були зареєстровані він та його син ОСОБА_5 . Заповіту дружина не залишала, тому спадкування мало відбутися за законом.
У грудні 2018 року він звернувся до Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області з заявою про видачу свідоцтва про право власності на майно (земельну ділянку) після смерті його дружини. 11 грудня 2018 року постановою Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області № 1437/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за законом у зв`язку з тим, що 22 лютого 2018 року видані свідоцтва про право власності за законом на ім`я спадкоємців: ОСОБА_2 за реєстром № 171 та ОСОБА_3 за реєстром № 173.
До грудня 2018 року він з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, оскільки розумів, що відповідно до статті 1268 ЦК Українивін прийняв спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Він був упевнений, що фактично прийняв спадщину, розпоряджається нею і може в будь який час звернутись за отриманням свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скориставшись його довірою, отримавши оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_4, самостійно звернулися до нотаріуса, який відкрив спадкову справу після смерті матері, не повідомивши нотаріуса про наявність інших спадкоємців та 22 лютого
2018 року безпідставно отримали свідоцтво про право на спадщину, отримавши у власність земельну ділянку, кадастровий номер: 0521481000:03:002:0053, площею 3,3309 га, по 1/2 частки кожна.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер: 0521481000:03:002:0053 від 22 лютого 2018 року № 173, видане на ім`я ОСОБА_3, та свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 0521481000:03:002:0053
від 22 лютого 2018 року № 171, видане на ім`я ОСОБА_2, та провести перерахунок часток у спадщині, визначивши право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0521481000:03:002:0053, в порядку спадкування майна після померлої ОСОБА_4, в наступних частках: 1/3 частку за ОСОБА_1 ; 1/3 частки за ОСОБА_3 ; 1/3 частки за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 від 22 лютого 2018 року № 173, видане Козятинською державною нотаріальною конторою Вінницької області на ім`я ОСОБА_3, та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 від 22 лютого 2018 року № 171, видане Козятинською державною нотаріальною конторою Вінницької області на ім`я ОСОБА_2 .
Проведено перерахунок часток у спадщині, що залишилась після померлої ОСОБА_4, та встановлено, що ОСОБА_1 належить 1/3 частка, ОСОБА_3 належить 1/3 частка, ОСОБА_2 належить 1/3 частка у спадковому майні, що залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
В частині позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державний нотаріус Козятинської державної нотаріальної контори, яка видала відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, не перевірила наявність інших спадкоємців.
Таким чином суд вважав, що видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 від 22 лютого 2018 року № 173 та № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід визнати недійсними та визначити за кожним із спадкоємців рівну частку у спадщині, що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, та встановити, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по 1/3 частки у зазначеному спадковому майні.
Що стосується позовних вимог щодо визнання права власності на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 0521481000:03:002:0053 після померлої ОСОБА_4, то в цій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Суд врахував, що законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо проведення перерахунку часток у спадщині та в частині позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку скасовано та ухвалено нове рішення.
Проведено перерозподіл спадщини між спадкоємцями, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено частку у спадковому майні: чоловіку ОСОБА_1 належить 1/3 частка спадкового майна, дочці ОСОБА_3 належить 1/3 частка спадкового майна, дочці ОСОБА_2 належить 1/3 частка спадкового майна.
За ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано право власності за кожним на 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,3309 гектарів, у межах згідно з планом, розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі державного акта серії ЯБ № 953486 на право власності на земельну ділянку, виданого Козятинською райдержадміністрацією 20 лютого 2008 року на підставі розпорядження Козятинської райдержадміністрації від 15 лютого 2007 року за № 93, кадастровий номер 0521481000:03:002:0053, право власності зареєстроване 21 березня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 883561305214, номер запису про право власності: 13840139.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що із урахуванням заявлених позовних вимог, враховуючи положення статті 1301 ЦК України, суд першої інстанції встановивши, що право позивача на спадкування після смерті його дружини було порушено, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом щодо спадкового майна, успадкованого відповідачами.
Оскільки у зв`язку з видачею свідоцтв про право на спадщину на ім`я відповідачів порушені права ОСОБА_1, як спадкоємця першої черги, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Із урахуванням встановлених обставин у справі, ОСОБА_1 є таким, що відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК Україниприйняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем. У визначений законом шестимісячний строк заяву про відмову від спадщини позивач не подавав. Доказів на спростування зазначених обставин відповідачами суду не надано.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції, дійшовши висновку що ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4, та визнавши недійсними спірні свідоцтва про право на спадщину, безпідставно відмовив в задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно. Позивач є особою, яка має право на спадкування і він це право вже реалізував, прийнявши спадщину у встановленому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. На її думку, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, скасував рішення суду першої інстанції про проведення перерахунку часток та ухвалив рішення про проведення перерозподілу спадщини та визнання права власності по 1/3 частки спірної земельної ділянки кожному спадкоємцю. Відповідачі не здійснювали дій, які б унеможливлювали отримання спадщини позивачем та не несуть відповідальності за будь-яке невиконання обов`язків нотаріусом. В оскаржуваних рішеннях не зазначено підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, яке по своїй суті є правочином, і його визнання недійсним, на її думку, має здійснюватися відповідно до загальних положень цивільного законодавства. Не зазначено підстав для визнання права власності, а у позивача існує визначена законодавством можливість оформити право власності на спадщину без необхідності визнання права власності на таке майно у судовому порядку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із районного суду указану цивільну справу.
У листопаді 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 9).
Відповідно до довідки Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 14 вересня 2018 року № 352 ОСОБА_4 до дня смерті проживала на АДРЕСА_1 , а разом з нею на день її смерті проживали: чоловік - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_5 (а. с. 15).
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається зокрема із земельної ділянки (паю), розташованої на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3,3309 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521481000:03:002:0053.
Спадкоємцями першої черги за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 є її чоловік - ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також син ОСОБА_5, який на спадщину не претендує та написав заяву про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується відповідною заявою (а. с. 48).
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спадщину після смерті матері ОСОБА_4 прийняли у встановлений законом строк, подавши заяви про прийняття спадщини до Козятинської держаної нотаріальної контори та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,3309 га, розташовану на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, по 1/2 частці на кожну.
ОСОБА_1 бажає оформити спадщину, проте не може скористатись своїм правом, оскільки на його звернення із заявою про прийняття спадщини державний нотаріус постановою від 11 грудня 2018 року відмовив у вчиненні нотаріальних дій, а саме, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану на території Вовчинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3,3309 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з тим, що на указане нерухоме майно уже було видано свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с.14).