1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова                                                                                         

Іменем    України


03 березня 2021 року

м. Київ


справа № 695/1478/17

провадження № 61-8198св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу      ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,


ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 08 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 157 403 грн, що еквівалентно 19 700 доларів США.

Позивач вказувала, що, незважаючи на судове рішення та відкрите виконавче провадження, ОСОБА_2 ухиляється від сплати заборгованості та виконання рішення суду.

Зазначала, що з моменту ухвалення судового рішення і до 11 травня                2017 року відповідач не сплатила грошові кошти, а тому відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язана сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно з наданими позивачем розрахунками три проценти річних від простроченої суми за період з 08 серпня 2013 року по 11 травня 2017 року становить 17 749,88 грн, а інфляційні втрати - 189 491,41 грн.

У процесі розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та вважала, що відлік позовної давності почався з травня 2014 року, коли вона довідалася про порушення свого права, тому період, за який підлягає нарахуванню три проценти річних, становить з 11 травня 2014 року по 11 травня 2017 року,            а період нарахування інфляційних втрат - з 01 червня 2014 року по 30 квітня 2017 року.   

Ураховуючи викладене, та, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 143 114,47 грн та три проценти річних від простроченої суми                            у розмірі 14 179,21 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області                              від 09 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 179,21 грн - три проценти річних за прострочення грошового зобов`язання,                    143 114,47 грн -    інфляційних втрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено ОСОБА_2, оскільки    саме з моменту закінчення виконавчого провадження, а саме                  з 23 травня 2017 року, ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права, за захистом якого звернулася до суду.

Оскільки відповідач добровільно не виконала рішення суду, а стягнення проводилось у примусовому порядку державним виконавцем і було закінчено лише 23 травня 2017 року, тому наявні підстави для стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

При цьому, суд вказав, що ні відповідач, ні представник відповідача не заперечували правильність нарахування позивачем сум, які підлягають до стягнення.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу з наступного дня після набрання рішення апеляційного суду Черкаської області законної сили, тобто з 09 серпня 2013 року,                                                  і продовжувало існувати. ОСОБА_1 просила стягнути вказані суми за прострочення виконання зобов`язання, за період, який є меншим                                  у порівнянні з періодом, коли в неї виникло таке право.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області                                    від 09 листопада 2017 року змінено в частині стягнення коштів і прийнято          в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 13 087,18 грн.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що оскільки індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, тому сплата заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється на випадки прострочення виконання зобов`язання, яке визначене договором в національній валюті - гривні, і не поширюється на зобов`язання в іноземній валюті або в еквіваленті до іноземної валюти.

Встановивши, що    на підставі судового рішення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у розмірі 157 403 грн, що еквівалентно 19 700 доларів США, та зробивши висновок, що зобов`язання є в еквіваленті до іноземної валюти, суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.     

Додатковою постановою Апеляційного суду Черкаської області                                        від 26 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 4 004 грн.

Короткий зміст вимог та доводів особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, у тому числі і на ті, які виникли на підставі рішення суду.

Діючим законодавством допускається визначення в грошовому зобов`язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції               

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року поновлено                      ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

У серпні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                                            від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням апеляційного суду Черкаської області                  від 08 серпня 2013 року у справі № 2306/2712/12 за позовом                    ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу будинку та стягнення коштів, стягнуто                                                з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 157 403 грн, що еквівалентно 19 700 доларів США.

Постановою головного державного виконавця Гончаренка Ю. І. органу державної виконавчої служби Золотоніського управління юстиції                                від 26 грудня 2013 року ВП № 39863519 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 18 квітня 2013 року Золотоніським міськрайонним судом, стягнуто з ОСОБА_2 борг в сумі                158 900 грн, виконавчий збір в сумі 15 890 грн, витрати на проведення виконавчих дій в сумі 35 грн.

Також постановлено проводити утримання в розмірі 20 % до повного погашення боргу з усіх видів доходів, що належать до виплати боржникові (а. с. 40, т. 1).

Постановою заступника начальника відділу Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гончаренка Ю. І. від 23 травня        2017 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 18 квітня 2013 року Золотоніським міськрайонним судом, у зв`язку з повним фактичним виконанням                                    (а. с. 39,      т. 1).     

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат не відповідає.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.         

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.


................
Перейти до повного тексту