Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 757/18976/18-ц
провадження № 61-21105св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2019 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів, посилаючись на те, що 06 лютого 2014 року між нею та відповідачем були укладені депозитний договір № SAMDNWFD0070072034200, на виконання якого нею було передано банку 3 000 доларів США, депозитний договір № SAMDNWFD0070072033400, на виконання якого нею було передано банку 4 000 доларів США та депозитний договір № SAMDNWFD0070072032800, на виконання якого нею було передано банку 13 000 доларів США. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) її рахунки були безпідставно заблоковані. З метою отримання належних їй коштів вона звернулася до відповідача із заявою про перерахування коштів на її рахунок, проте заява не була задоволена. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" перерахувати на банківський рахунок № НОМЕР_1 належні їй грошові кошти: 13 282,34 доларів США - з рахунку № НОМЕР_2 ; 4 058,39 доларів США - з рахунку № НОМЕР_3 ; 3 043,79 доларів США - з рахунку № НОМЕР_4 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" перерахувати ОСОБА_1 кошти: 13 282,34 доларів США з рахунку № НОМЕР_2 - на рахунок № НОМЕР_1 ; 4 058,39 доларів США з рахунку № НОМЕР_3 - на рахунок № НОМЕР_1 ; 3 043,79 доларів США з рахунку № НОМЕР_4 - на рахунок № НОМЕР_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ліквідація філій або припинення в будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від обов`язку щодо виконання укладених депозитних договорів.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Факт укладення договорів про внесення позивачем коштів підтверджується належними доказами, грошові кошти за договорами банківського вкладу позивачу не виплачені, а ліквідація філій або припинення в будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від обов`язку щодо виконання укладених договорів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з окупацією АРК та міста Севастополя керівництвом банку 15 травня 2014 року було прийнято рішення про припинення всіх відокремлених підрозділів Кримської філії АТ КБ "ПриватБанк" на території АРК, а тому банк не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність. Доступ до первинних документів, в тому числі й до оригіналів договорів та касових документів клієнтів Кримської філії банку на цей час обмежений. Зобов`язання за договорами, укладеними АТ КБ "ПриватБанк" в особі Кримської філії, виконує автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" (далі - АНО "ФЗВ"), створена на підставі Федерального Закону Російської Федерації від 02 квітня 2014 року № 39-ФЗ "Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя". Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивачем не отримані грошові кошти за рахунок АНО "ФЗВ". Крім того, судом першої інстанції не врахована та обставини, що спір між сторонами вже був вирішений. Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 18 листопада 2015 року та залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів за вищевказаними договорами банківського вкладу відмовлено.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
13 грудня 2019 року справа № 757/18976/18-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що 06 лютого 2014 року між сторонами у справі були укладені депозитний договір № SAMDNWFD0070072034200, на виконання якого позивачем було передано банку 3 000 доларів США, депозитний договір № SAMDNWFD0070072033400, на виконання якого позивачем було передано банку 4 000 доларів США та депозитний договір № SAMDNWFD0070072032800, на виконання якого позивачем було передано банку 13 000 доларів США.
Умовами вказаних договорів передбачено, що на суму вкладу нараховуються відсотки в розмірі 9 % річних.
Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень АТ КБ "ПриватБанк" на території АРК рахунки позивача були заблоковані відповідачем.
З метою отримання коштів за договорами, 28 лютого 2018 року позивач звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з відповідними заявами, проте вони були залишені без задоволення.
Банк не виконав належним чином своїх зобов`язань за вищевказаними депозитними договорами.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території АР Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АР Крим та міста Севастополя - філії "Кримське регіональне управління ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 "Приймання готівки" розділу ІV "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.