Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 756/1962/19
провадження № 61-15928св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2018 року до комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Оболонського району м. Києва (далі - КНП "Консультативно-діагностичний центр") надійшла заява ОСОБА_3, в якій він стверджував, що за призначеним йому 05 квітня 2018 року лікуванням, 06 квітня 2018 року він прийняв пігулки у кількості 5 штук, що призвело до болісних відчуттів і стало підставою для наступного висловлювання: "вбачаю в цьому повний непрофесіоналізм лікаря, який в результаті може скоріш скалічити пацієнта, ніж вилікувати".
Вищевказане висловлювання не є оціночною характеристикою її діяльності, оскільки ОСОБА_3 не є фахівцем у галузі медицини і не може давати оцінку якостям медичних призначень, крім того, вказане висловлювання направлене на зниження набутого за 19 років роботи лікарем рівня її ділової репутації та високої суспільної оцінки ділових і професійних якостей при виконанні трудових та службових обов`язків лікаря-ревматолога.
Крім того, 17 травня 2018 року до КНП "Консультативно-діагностичний центр" надійшла заява ОСОБА_3, в якій він розповсюдив негативну інформацію щодо неї, зазначивши: "лікар порушила основний лікарський закон - не нашкодь" та інформацію, якою стверджує про нібито "розкручення" його на витрату грошових коштів "в результаті непотрібних призначень".
Зазначені висловлювання негативно вплинули на її ділову репутацію.
25 травня 2018 року вона направила ОСОБА_3 вимогу про добровільне спростування недостовірної інформації у спосіб, аналогічний її поширенню, яку останній отримав 01 червня 2018 року. Разом з тим, 18 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Міністерства охорони здоров`я України та зазначив неправдиву і негативну інформацію, а саме: "лікар своїми діями може скоріш скалічити пацієнта, ніж вилікувати".
Пізніше, ОСОБА_3 вчинив неправомірні дії шляхом розповсюдження негативної інформації у зверненні до Міністерства юстиції України від 28 січня 2019 року зазначивши: "І якщо в результаті нефахових і безвідповідальних призначень з нашим здоров`ям трапиться щось погане…" та у зверненні директору Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, зазначивши: "Здається, громадянка ОСОБА_1 переплутала мене з якоюсь піддослідною твариною".
Вказані висловлювання порушили її права і негативно вплинули на суспільну оцінку її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових і службових обов`язків.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд: зобов`язати ОСОБА_3 спростувати розповсюджену негативну інформацію, яка порочить її честь, гідність і ділову репутацію, та викладена у зверненнях від 10 квітня 2018 року та від 17 травня 2018 року до КНП "Консультативно-діагностичний центр", від 17 серпня 2018 року до Міністерства охорони здоров`я України, від 28 січня 2019 року до Міністерства юстиції України і від 28 січня 2019 року до Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації у такий же спосіб, у який вона була поширена; стягнути з ОСОБА_3 30 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоду та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, узадоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що особа, яка висловлює не факти, а критичні висловлювання і припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи вираження поглядів, що є фундаментальним правом, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стиль викладення і застосовані мовні засоби не надають оспорюваній інформації стверджувального характеру, з огляду на що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Указана в заявах і зверненнях до профільних організацій інформація є оціночним судженням, тому підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відсутні.
Крім того, з інформації, викладеної у зверненнях відповідача до профільних органів, вбачається, що вони були направлені виключно для визначення правильності призначення лікування лікарем ОСОБА_1 і містять лише оціночні твердження відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не врахували, що внаслідок дій відповідача, а саме направлення звернень, які містять неправдиві відомості, порушено її право на повагу до честі та гідності та як наслідок завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та оцінюється у 30 000,00 грн.
Вказує, що із висновків судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що висловлювання, які містяться в заявах, є оціночним судженням, оскільки не містить конкретних даних та є вираженням суб`єктивної думки відповідача, його припущенням, разом з тим, суди не звернули увагу на те, що відповідач не є фахівцем у галузі медицини і не може давати оцінку якостям медичних призначень. Такі висловлювання відповідача спрямовані на зниження набутого нею за 19 років роботи лікарем рівня ділової репутації та високої суспільної оцінки її ділових і професійних якостей при виконанні трудових та службових обов`язків лікаря-ревматолога.
Таким чином, судами не надано належної оцінки вищевказаним обставинам і доказам, наявним в матеріалах справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до директора КНП "Консультативно-діагностичний центр" із заявою, у якій повідомив про погіршення стану здоров`я внаслідок лікування за призначенням лікаря-ревматолога ОСОБА_1
17 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до директора КНП "Консультативно-діагностичний центр" із листом, в якому вимагав повернути йому грошові кошти, витрачені на таблетки, придбані за призначенням ОСОБА_1 у розмірі 251,02 грн.
18 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Міністерства охорони здоров`я України з заявою про встановлення відповідності обсягу та якості наданої йому медичної допомоги ОСОБА_1
28 січня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Міністерства юстиції України, направивши копію цього листа до Міністерства охорони здоров`я України, Департамента охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації і КНП "Консультативно-діагностичний центр" та просив проаналізувати відповідь директора клінічного закладу і розібратися, чи є вказана відповідь законною.
Із висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги ОСОБА_3 в умовах КНП "Консультативно-діагностичний центр" вбачається, що медична допомога громадянину ОСОБА_3 була надана з порушенням Локального протоколу надання вторинної амбулаторної допомоги "Остеоартроз" КНП "Консультативно-діагностичний центр" в частині діагностики (не призначено загальний аналіз крові, електрокардіографічне дослідження, рентгенографічне дослідження органів грудної клітини). Призначене лікування відповідає Локальному протоколу надання вторинної амбулаторної допомоги "Остеоартроз" КНП "Консультативно-діагностичний центр".
Медична документація КНП "Консультативно-діагностичний центр" ведеться з порушенням вимог чинного законодавства (у консультативному огляді лікаря-ревматолога не зазначені скарги пацієнта, дані анамнезу та об`єктивного огляду).
Відповідно до протоколу № 2 засідання медичної ради КНП "Консультативно-діагностичний центр" від 03 травня 2019 року лікарю-ревматологу ОСОБА_1 винесено попередження за недотримання Локальних протоколів надання медичної допомоги в частині діагностики та неповне заповнення медичної документації.
Наказом від 11 травня 2019 року № 195 КНП "Консультативно-діагностичний центр" лікарю-ревматологу ОСОБА_1 винесено попередження за недотримання локальних протоколів надання вторинної медичної допомоги в частині діагностики та неналежне ведення медичної документації.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.