1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 669/573/18

провадження № 61-6724св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року у складі судді Бараболі Н. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду                                    з    позовом до ОСОБА_1    про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 14 липня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно з яким    ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 6 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 32,40 % за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови та Правила), які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua,становить договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язався щомісяця повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно з Умовами та Правилами.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, проте ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2018 року має заборгованість у розмірі 112 289,45 грн, яка становить: 7 048,79 грн- заборгованість за кредитом; 95 456,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 960,58 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 5 323,31 грн - штраф (процентна складова).

Позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором б/н                                            від 14 липня 2011 року у розмірі 112 289,45 грн та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року позов задоволено.Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 112 289,45 грн, з яких: 7 048,79 грн - заборгованість за кредитом; 95 456,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 960,58 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 5 323,31 грн - штраф (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами у справі доведено, що позичальник не виконує взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту, процентами за користування кредитом. За порушення умов кредитного договору з відповідача підлягають стягненню неустойка у вигляді пені та штрафи.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 14 серпня 2018 року залишено без задоволення.

Короткий зміст судовогорішенння суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року змінено в частині розміру заборгованості. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 7 048,79 грн - заборгованість за кредитом; 95 456,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 960,58 грн - заборгованість за пенею, а всього 106 466,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, змінивши розмір заборгованості, виходив з того, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, на що суд першої інстанції не звернув уваги, тому дійшов помилкового висновку щодо стягнення з відповідача як пені, так і штрафів. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та пенею, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку згідно з розрахунком заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Білогірського районного суду Хмельницької області                                      від 14 серпня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду                                                                        від 21 лютого 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення,    справу направити на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки фактично проживає за іншою адресою, що підтверджується довідкою за місцем його фактичного проживання. Однак, жодної повістки за місцем свого фактичного проживання він не отримував, а тому був позбавлений можливості здійснити процесуальні дії для захисту своїх прав та інтересів, зокрема, подати заяву про застосування позовної давності.

Звертаючись до суду з позовом позивач не вказав термін дії картки, що унеможливлює визначити строк її дії. У матеріалах справи міститься інформація відповідно до якої банк видав ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н                                від 14 липня 2011 року кредитні картки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня 01.18 року, проте, ця інформація не відповідає дійсності, оскільки такі картки видані не відповідачу, а іншій особі ОСОБА_2 .

Позивач пропустив позовну давність, оскільки з 20 жовтня 2014 року банк фактично знав про своє порушене право, і саме з цього моменту мав починатися перебіг позовної давності як до основного зобов`язання так і до процентів та інших платежів, проте, з позовом до суду банк звернувся лише 22 травня 2018 року.

Кошти в розмірі 39,42 грн, які зараховані на кредитний рахунок 05 вересня 2015 року він не вносив і йому не відомо про їх внесення в рахунок погашення боргу за кредитом.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" мотивований тим, що постанова суду апеляційної інстанції є законною, ухвалена з додержанням норм матеріального                                            і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 14 липня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі                                          6 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 32,40 % за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н від 14 липня 2011 року отримав картки № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 зі строком дії до 01.2018 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua,становить договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язався щомісяця повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно з Умовами та Правилами.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, проте ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2018 року має заборгованість у розмірі 112 289,45 грн, яка становить: 7 048,79 грн- заборгованість за кредитом; 95 456,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 960,58 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 5 323,31 грн - штраф (процентна складова).

Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження видачі    ОСОБА_1                                       04 вересня 2014 року кредитної картки № НОМЕР_3 зі строком дії до 01.2018 року банк надав належні докази, а саме фотокартку ОСОБА_1 який тримає в руках цюкартку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом                                                                  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суди встановили, що 14 липня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі                                              6 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок                                              зі сплатою відсотків за користування кредитом,заява разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг та зобов`язався щомісячно повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно з Умовами та Правилами.


................
Перейти до повного тексту