Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
місто Київ
справа № 554/2570/17
провадження № 61-8496св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: суддя Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Лариса Владленівна, Притула Олена Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі судді Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л. В., ОСОБА_3 про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 направив до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Позов ОСОБА_1 до судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л. В., ОСОБА_3 про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
ОСОБА_2 03 січня 2019 року подала заяву про розподіл судових витрат у зазначеній справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2019 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2019 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що частиною першою статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Як випливає зі змісту апеляційної скарги, заявник у своїй апеляційній скарзі, всупереч вимогам статті 353 ЦПК України, просить про скасування ухвали суду, якою її заяву про розподіл судових витрат залишено без задоволення. Проте, право на оскарження зазначеної ухвали цією статтею не передбачено.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у квітні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у переліку ухвал суду, які підлягають окремому апеляційному оскарженню, наявна ухвала про визначення розміру судових витрат.
Враховуючи, що окремо ухвала суду про визначення розміру судових витрат не може бути постановлена, оскільки таке визначення відбувається задля досягнення іншої процесуальної мети (забезпечення витрат, компенсація, відшкодування тощо), тому в апеляційному порядку можуть бути оскаржені усі ухвали суду, в яких вирішується питання про розмір судових витрат. З урахуванням наведеного, апеляційним судом порушено конституційне право відповідача на доступ до правосуддя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної ухвали апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у зазначеній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить наведену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.