Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
місто Київ
справа № 587/2553/18
провадження № 61-22917св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Виконавчий комітет Великовільмівської сільської ради Сумського району Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2019 рокуу складі судді Черних О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 1999 року до 2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У період шлюбу відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - сина ОСОБА_4 .
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 липня 2014 року у справі № 587/1491/14-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі Ѕ частки від його заробітку (доходу) до досягнення дітьми повноліття.
Позивач зазначив, що сплачує аліменти на утримання дітей щомісяця, проте із сином не бачиться, дитина проживає окремо та батьком називає іншу особу, а саме ОСОБА_5 .
Оскільки ОСОБА_4 дуже схожий на ОСОБА_5, наведена обставина, на переконання позивача, є підставою у порядку статей 122, 127 СК України для оспорювання його батьківства.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позову. Водночас, зазначила, що заперечує щодо проведення судових експертиз на предмет встановлення батьківства позивача стосовно ОСОБА_4 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 17 січня 2019 року у справі призначено судово-медичну генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 .
Судова експертиза не була проведена. ОСОБА_2 01 квітня 2019 року подала до суду першої інстанції заяву, у якій повідомила про своє та сина ОСОБА_4 прибуття до Обласного комунального закладу "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" (далі - ОКЗ "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи"), проте, не надала добровільної згоди на будь-яке медичне втручання. Зазначила, що ухвала суду про призначення судової експертизи не містить посилання на дозвіл спеціалістам комунального закладу на примусове відібрання біологічних зразків крові. На переконання відповідача, примусове відібрання біологічних зразків крові можливе за умови отримання попереднього висновку лікаря про можливість здійснення такої медичної процедури або проведення судово-медичної експертизи. За наведених обставин відповідач просила не вважати її дії ухиленням від процесуальних обов`язків.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач не надав докази на спростування факту його батьківства стосовно ОСОБА_4, а визнання позовних вимог відповідачем, не є безумною підставою для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 05 вересня 2019 року призначив у справі судово-медичну генетичну експертизу, проведення якої доручив експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експертам поставлено питання, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 . Доручено ОКЗ "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" здійснити відбір зразків крові та (або) букального епітелію (слини) ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 з`явитися до ОКЗ "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" у визначені комунальним закладом дату та час для відбору біологічних зразків.
Судова експертиза не проведена через нез`явлення до комунального закладу для відбору біологічних зразків ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 .
Постановою Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач не поставив питання про повторне відібрання у відповідача та малолітньої дитини біологічних зразків крові або слини з метою проведення судової експертизи, вважав можливим закінчити розгляд справи за наявними доказами, відповідач відмовилася від визнання нею у суді першої інстанції позову, у суді апеляційної інстанції позов не визнала. При цьому, суд визнав, що доказова цінність висновків судової експертизи на предмет визначення батьківства переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення, такі висновки у справі відсутні.
Водночас, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що не має підстав вважати, що хтось із сторін уникав проведення експертизи.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що:
- оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявник зазначав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, необґрунтовано не врахував визнання позову відповідачем;
- відповідач неодноразово ухилялася від проведення у справі судової експертизи, а тому суд за правилами частини першої статті 109 ЦПК України мав визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні;
- суд апеляційної інстанції, врахувавши відмову відповідача від визнання позову, мав застосувати положення статті 82 ЦПК України та встановити, внаслідок яких обставин відповідач відмовилася від визнання позову. Проте суд апеляційної інстанції не дослідив підстави відмови відповідача від визнання позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення залишити без змін.
На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_2 посилається на те, що доводи заявника щодо ухилення відповідача від проведення експертизи не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки відсутність згоди на медичне втручання та ухилення від проходження експертизи є відмінними поняттями.
Крім того, у справі відсутні докази на підтвердження повідомлення відповідача про призначені ОКЗ "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" дати та часу відбору біологічних зразків крові або слини.
Щодо відмови у визнанні позову ОСОБА_2 зазначила, що визнання позову відбулося не добровільно, під впливом обману та маніпуляцій зі сторони позивача, який просив відкликати позов про позбавлення його батьківських прав, запевнив, що буде добровільно допомагати дитині.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 січня 1999 року до 23 лютого 2011 року.
У період шлюбу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - сина ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 08 січня 2009 року серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Великовільмівської сільської ради Сумського району Сумської області, батьком народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_1 .
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 липня 2014 року у справі № 587/1491/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі Ѕ частки від його заробітку (доходу), до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалами Сумського районного суду Сумської області від 17 січня 2019 року та Сумського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у справі призначена судово-медична генетична експертиза з метою встановлення батьківства позивача ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_4 .
Судову експертизу у справі не проведено.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
Згідно з частиною першою статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За правилом частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Відповідно до частини першої статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.
Наведена норма закону регламентує порядок вчинення запису про батька дитини, якщо вона народилася у подружжя.
Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Згідно з усталеною судовою практикою предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, зокрема висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суд першої інстанції, зробив висновок, що відсутні підстави вважати, що хтось із учасників судового процесу уникав проведення експертизи.