Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 709/809/17
провадження № 61-19476св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 червня 2019 року у складі судді Чубая В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 травня 1996 року вона успадкувала 1/2 частку жилого будинку на АДРЕСА_1 . Згідно з договором дарування від 13 грудня 2000 року вона прийняла в дар 1/2 частку жилого будинку на АДРЕСА_1 .
Вказувала, що вона є єдиним власником вказаного домоволодіння, отже, і земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, яка згідно з погосподарською книгою рахувалася за її матір`ю ОСОБА_3 та відповідно до рішення Крутьківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 20 травня 1996 року № 14 мала площу 0,43 га.
Зазначала, що відповідач у справі є суміжним землекористувачем, яка у відповідь на численні звернення з приводу неправомірного захоплення частини належної їй земельної ділянки повідомила, що межі земельної ділянки встановлені відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку. Після її неодноразових звернень у різні інстанції їй було надано копію технічної документації, з якої вона дізналась про порушення своїх прав та законних інтересів, оскільки підписи в акті визначення та погодження меж земельної ділянки вчинені не нею.
Стверджувала, що вона позбавлена можливості приватизувати належну їй земельну ділянку, а іншого способу захисту порушеного права, ніж у судовому порядку, не існує.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЖ № 127948 виданий на ім`я ОСОБА_2, зареєстрований 18 листопада 2008 року в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі № 010879701331 та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її права на земельну ділянку, а саме не доведено, що саме відповідачем, як суміжним землекористувачем, порушено межі належної їй земельної ділянки.
Районний суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц, зазначив, що доводи представника позивача про те, що непогодження меж суміжних ділянок є підставою для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відхиляються, оскільки стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами". Отже, у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу - акту погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Таке погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Таким чином, підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації, а відтак, саме по собі не підписання суміжним користувачем акту погодження меж чи відсутність такого акту не може бути безумовною підставою для скасування державного акту.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, надано правильну кваліфікацію спірним правовідносинам та ухвалено обґрунтоване судове рішення про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому апеляційний суд посилався на правові висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-1952сво18) та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 703/183/15-ц (провадження № 61-19984св18).
Апеляційний суд вказав, що позивач ОСОБА_1, заявляючи вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2, не надала такого державного акту. В матеріалах справи є державний акт на право власності на земельну ділянку від 18 листопада 2008 року, який позивач не просила визнати недійсним.
Крім того, доказів, що підтверджують правомірність володіння чи користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок на АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_1 в суд не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2019 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Журавель В. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не забезпечено повне та всебічне з`ясування обставин справи, не надано належної правової оцінки письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи, зокрема даних земельних книг про те, що за ОСОБА_2 невідомо звідки взялося 103 сотки присадибної ділянки, що на 10 соток більше, ніж зазначено в погосподарській книзі.
Зазначає, що судами неправильно застосовано положення статей 120, 152, 155 ЗК України, оскільки придбаваючи будинок, відповідач могла претендувати лише на ту частину земельної ділянки, яка належала продавцю.
Стверджує, що під час виготовлення технічної документації та видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не було дотримано вимог пунктів 1.12, 1.13, 1.18 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року за № 43, тобто, не встановлено меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та не закріплено її межовими знаками.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, вважає, що погодження меж земельної ділянки із суміжним власником (користувачем) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 травня 1996 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 стали співвласниками по 1/2 частині жилого будинку в с. Крутьки, Чорнобаївського району Черкаської області (том 1, а. с. 6).
Рішенням Крутьківської сільської ради від 20 травня 1996 року № 14 ОСОБА_1 відкрито погосподарський номер, залишивши в користуванні 0,125 га згідно зі статтею 67 ЗК України для обслуговування 1/2 частини жилого будинку та згідно зі статтею 73 ЗК України, 0,18 га в тимчасове користування.
Цим же рішенням сільської ради ОСОБА_5 згідно зі статтею 67 ЗК України залишено 0,125 га для обслуговування 1/2 частини жилого будинку (том 1, а. с. 9).
У довідці Крутьківської сільської ради народних депутатів від 03 березня 1998 року № 25 зазначено, що відповідно до погосподарської книги № 3 номер 282 за ОСОБА_3 в 1991 році рахувалося 0,25 га, згідно з переобміром 1992 року - 0,42 га, 1993-1995 роках - 0,43 га (а. с. 8).
Відповідно до договору дарування від 13 грудня 2000 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_1, остання стала власником 1/2 частки жилого будинку в АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 7).
20 червня 2008 року було складено акт визначення на погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. Акт підписаний землекористувачами ОСОБА_6, ОСОБА_7
ОСОБА_1 вказаний акт не підписувала. В акті вказано, що межі не порушено (том 1, а. с. 12).
Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 18 листопада 2008 року серія ЯЖ № 127948 ОСОБА_2 є власником 0,9116 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Державний акт видано на підставі рішення Крутьківської сільської ради від 12 червня 2008 року № 21-8.
Приватизована земельна ділянка складається із трьох окремих земельних ділянок. Одна із земельних ділянок межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 (том 1, а. с. 13).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.