Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 189/904/19
провадження № 61-7780св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Великомихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року у складі судді Чорної О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 2,6616 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1162, яка розташована у Покровському районі Дніпропетровської області.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку померла мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,6616 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1162, розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері, був зареєстрований та на день її смерті проживав разом із нею на АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк 25 лютого 2014 року він звернувся до Четвертої Донецької державної нотаріальної контори, яка знаходиться на вул. Кірова, 142-а у м. Донецьку, з заявою про прийняття спадщини.
Державним нотаріусом відкрито спадкову справу № 137/2014 та зареєстровано у Спадковому реєстрі, проте у зв`язку з бойовими діями на території Донецькій області не зміг оформити спадщину.
Переїхавши на підконтрольну Україні територію, він звернувся до Першої Енакіївської нотаріальної контори, яка знаходиться на вул. Васильківській, 37 у м. Слов`янську Донецької області, з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке складається з земельної ділянки площею 2,6616 га, проте 25 січня 2018 року державним нотаріусом Браташевською Г. О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що спадкова справа заведена у 2014 році у м. Донецьку і залишилася в архіві нотаріальної контори у м. Донецьку, у зв`язку з чим нотаріус не може видати йому свідоцтво про право на спадщину.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності копії спадкової справи, яка залишилася на непідконтрольній Україні території, що позбавляє суд можливості встановити коло спадкоємців та вирішити спір.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставини справи, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди, пославшись на неможливість встановлення кола спадкоємців, не з`ясували обставину про прийняття ним спадщини у зв`язку із тим, що він проживав спільно із спадкодавцем на день її смерті, не дослідили домову книгу на будинок АДРЕСА_1, яка підтверджує факт прийняття спадщини.
Він не має ані можливості виїхати на непідконтрольну державі територію в м. Донецьк, ані можливості отримати копію спадкової справи в нотаріальній конторі м. Донецька, яка, крім іншого, діє не відповідно до законодавства України.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у справі № 296/4642/19 та витребувано її з Корольовського районного суду міста Житомира.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу № 296/4642/19 за позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6616 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1162, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та належала останній відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №063858, виданого на підставі розпорядження Покровської районної державної адміністрації від 19 березня 2002 року.
25 лютого 2014 року, тобто у встановлений законом строк, ОСОБА_1 звернувся до Четвертої Донецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 137/2014 та внесено запис до Спадкового реєстру.
Згідно наказу Головного управління юстиції Донецькій області від 18 листопада 2014 року № 69/2 "Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор" нотаріальна контора переміщена на вул. Васильківська, 37 у м. Слов`янську Донецької області.
Також установлено, що матеріали спадкової справи № 137/2014 та архів Четвертої Донецької державної нотаріальної контори зберігаються за попереднім місцем розташування нотаріальної контори на АДРЕСА_2 , на тимчасово окупованій території, не підконтрольній українській владі та Збройним Силам України.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що іншим способом здійснити своє спадкове право не має можливості, тому просив визнати за ним право власності на спадкове майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставини справи, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України)
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.