Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 361/518/18
провадження № 61-4989св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, що знаходяться на АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим будинком та земельною ділянкою, зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй у порядку спадкування після смерті матері на праві власності належить вищезазначений будинок, у якому також зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Проте з 2015 року ОСОБА_4, а з 2016 року - ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживають. Крім того, останній привів будинок до нежилого стану, демонтував котел, батареї, вирвав трубу водопостачання та водовідведення, пошкодив електропроводку, зняв розетки та насосну станцію.
Зазначала, що відповідачі не є членами її сім`ї та ніколи не були ними, у зв`язку зі смертю колишнього власника будинку є такими, що втратили право користування спірним житлом.
Посилаючись на те, що реєстрація відповідачів у належному їй на праві власності будинку перешкоджає їй у здійсненні прав щодо вільного користування, володіння та розпорядження майном, просила позов задовольнити.
У березні 2018 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов, у якому просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні будинком на АДРЕСА_1 шляхом її вселення з малолітньою донькою ОСОБА_6 та передати ключі від нього.
На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що у зазначеному будинку вона зареєстрована з дня народження та проживала там із братом ОСОБА_3, батьком ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_8, яка була його власником.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її та ОСОБА_3 батько - ОСОБА_7 .
Після смерті ОСОБА_8 у 2015 року будинок за заповітом успадкувала її дочка ОСОБА_1 та з цього часу почала чинити перешкоди у користуванні спірним майном, створювати умови, які унеможливили їх спільне проживання, внаслідок чого вона ( ОСОБА_4 ) змушена була залишити будинок, в якому постійно проживала та зареєстрована на законних підставах з часу свого народження, та винаймати квартиру.
Посилаючись на те, що цей будинок є єдиним її житлом, а зміна власника не є підставою для втрати права користування житлом, просила позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_3, та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив із того, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом із ним і ведуть спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час, а тому наявні передбачені законом підстави для усунення перешкод у користуванні позивачу власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним будинком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що право користування чужим майном (сервітут) у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як онуків колишнього власника будинку, виникло відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України, а тому припинення вказаного права здійснюється відповідно до вимог статей 405, 406 ЦК України. Оскільки відповідачі користувались спірним будинком зі згоди ОСОБА_8 під час дії сервітуту, а на час розгляду справи обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинились, тому припинилось і право користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 чужим будинком і вони повинні його звільнити.
Враховуючи, що позивач на даний час є власником спірного житлового будинку, відповідачі не є членами її сім`ї, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 березня 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 569/4373/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичні обставини справи, оскільки судом було без жодних правових підстав відмовлено у задоволенні клопотання щодо закриття провадження у цивільній справі, судом не взято до уваги покази свідків (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Застосовуючи правову позицію Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року в справі № 6-158цс14, суди не врахували постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, згідно з висновками якої не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на предмет пропорційності у контексті відповідної практики Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 361/518/18 та витребувано матеріали справи з Броварського міськрайонного суду Київської області справу.
Зупинено виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу № 361/518/18 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 вересня 2016 року державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 .
У зазначеному будинку з 03 липня 1996 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_3, а з 05 січня 1998 року - ОСОБА_2
Відповідачі вселились та зареєстровані в спірному житловому приміщенні з дозволу попереднього власника будинку ОСОБА_8 (матері позивачки та бабусі відповідачів), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, як члени її сім`ї.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 569/4373/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичні обставини справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у даній справі є вимоги власника житлового будинку про визнання такими, що втратили право користування цим будинком членів сім`ї попереднього власника, які проживають та зареєстровані в ньому.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
За змістом зазначених приписів правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.