Постанова
Іменем України
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-314/2010
провадження № 61-10870св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є правонаступниками ОСОБА_2,
відповідачі: Чкаловська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Криворізька районна рада Дніпропетровської області,
третя особа - Криворізька районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (Шоста Криворізька державна нотаріальна контора у Дніпропетровській області),
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М.,
Барильської А. П., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Криворізької районної ради Дніпропетровської області, третя особа - Криворізька районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (Шоста Криворізька державна нотаріальна контора у Дніпропетровській області), про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, та встановлення факту родинних відносин,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Криворізької районної ради Дніпропетровської області, третя особа - Криворізька районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, та встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Криворізької районної ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_1, Криворізька районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, та встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від
22 лютого 2010 року позовні заяви об`єднано в одне провадження.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на майно, що знаходиться у с. Інгулець Криворізького району Дніпропетровської області. Спадщину прийняла їх матір - ОСОБА_6, проте свідоцтво про право на спадщину не отримала.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримали відмову, оскільки вони пропустили строк на звернення до нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини, а також у зв`язку з тим, що відсутнє документальне підтвердження їх родинних відносин із померлим.
Як на підставу поважності причин пропуску строку на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщину після смерті
батька ОСОБА_5, позивачі посилалися на те, що вони вважали, що спадщину після смерті батька отримає їх мати, і лише після її смерті вони мають право звернутися до нотаріальної контори.
Щодо відсутності документального підтвердження родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з їх батьком ОСОБА_5, позивачі вказували, що у свідоцтві про смерть прізвище батька вказано українською мовою - " ОСОБА_5 ", а у свідоцтві про їх народження в графі батько його прізвище вказано російською мовою " ОСОБА_5 ", тому при видачі паспорту ОСОБА_2 його прізвище було вказано українською мовою " ОСОБА_5 ", а у свідоцтві про народження і в свідоцтві про одруження позивача ОСОБА_1 її прізвище вказано " ОСОБА_5 ".
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визначити додатковий строк, необхідний для подання заяви на прийняття спадщини, та встановити факт, що вони є рідними дочкою та сином ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області
від 24 березня 2010 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, - протягом двох місяців із моменту набрання рішенням законної сили.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дочкою та сином ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив із того, що при оформленні свідоцтва про народження позивачів, свідоцтва про одруження позивача
ОСОБА_1 була допущена помилка в написанні як їх прізвища, так і прізвища їх батька. Факт правильного написання прізвища їх батька підтверджено актовим записом про його смерть, де його прізвище вказано " ОСОБА_5 ". Та обставина, що прізвища його дітей та його самого в свідоцтвах про народження позивачів вказано неправильно, не спростовує факту родинних відносин між ними.
Вирішуючи питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, суд першої інстанції, посилаючись на положеннями статті 1270 ЦК України, виходив із того, що позивачі пропустили встановлений законом строк із поважних причин, оскільки вважали, що приймають спадщину після смерті матері, а не батька, тому вчасно звернулися до нотаріальної контори.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, у листопаді 2019 року ОСОБА_4, як особа, яка не була залучена до участі у справі, оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2010 року
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції не перевірив наявність або відсутність інших спадкоємців померлого ОСОБА_5, належним чином не визначив коло спадкоємців, не звернув увагу на те, що спадщину прийняв ОСОБА_4, який не був залучений до участі у справі, як належний відповідач. Таким чином, суд першої інстанції не визначився із суб`єктним складом учасників справи та ухвалив рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі.
У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Встановивши, що ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто під час апеляційного перегляду справи, позивач ОСОБА_2 помер і його спадкоємцями є дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2, що підтверджено копією спадкової справи № 457/2019, апеляційним судом залучено їх до участі у справі як правонаступників.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від
13 травня 2020 року, в якій просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
У листопаді 2020 року справу № 2-314/2010 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначають пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, а саме: пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд та статтю 8 Конституції України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-512/2005.
Апеляційним судом безпідставно задоволено клопотання ОСОБА_4 про поновлення пропущеного процесуального строку та не з`ясовано, чому він був позбавлений можливості тривалий час спілкуватися з рідними братом та сестрою і отримати відповідну інформацію про судове рішення.
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-512/2005 зроблено висновок про те, що безпідставне поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд та принципу res judicata.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував факту смерті позивача
ОСОБА_2 та ухвалив рішення про права та обов`язки померлого, не звернувши уваги на прийняття спадщини його спадкоємцями: дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_2, які вчинили відповідні дії.
Крім того, судом апеляційної інстанції без належних обґрунтувань відмовлено у задоволенні клопотання позивачів про виклик свідків (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України), тобто повно та всебічно не досліджено обставини справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту родинних відносин, суд апеляційної інстанції не навів мотивів порушення судом першої інстанції в цій частині норм матеріального чи процесуального права.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_4 не був залучений до участі у справі, про рішення суду першої інстанції дізнався лише 14 листопада 2019 року, тому суд апеляційної інстанції відповідно до вимог чинного законодавства поновив йому строк на апеляційне оскарження. Жодних доказів про обізнаність ОСОБА_4 про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції позивачами не надано.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спадкоємець ОСОБА_4 прийняв спадщину, а тому саме він повинен бути відповідачем у цій справі, чим порушив його права, інтереси та фактично зменшив розмір його частки в спадковому майні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується актовим записом про смерть від 16 квітня 2009 року № 06, після смерті якого відкрилася спадщина на рухоме та нерухоме майно
(а. с. 34, 37, т. 1).
Відомості про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями відсутні.
Дружина ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується актовим записом про її смерть
від 02 листопада 2009 року № 23 (а. с. 35, 36, т. 1).
14 жовтня 2009 року до Криворізької районної державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 (а. с. 184, т. 1).
Також із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 до Криворізької районної державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 179, т. 1).
Постановами державного нотаріуса Грабевник О. В. від 22 та 27 листопада 2009 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право на спадщину, оскільки ними пропущено строк для прийняття спадщини, а також у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту родинних відносин із померлим ОСОБА_5 (а. с. 187, 188, т. 1).
У свідоцтві про народження ОСОБА_1 уграфі батько російською мовою вказано, що її батьком є " ОСОБА_5 ", а її прізвище російською мовою вказано " ОСОБА_5 " (а. с. 10, т. 1). У подальшому вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_11, при цьому в свідоцтві про укладення шлюбу, яке складене російською мовою її прізвище вказано " ОСОБА_5 " (а. с. 11, т. 1). Разом із тим, у свідоцтві про смерть батька його прізвище зазначено українською мовою - " ОСОБА_5 ".
У свідоцтві про народження ОСОБА_2 у графі батько російською мовою вказано, що його батьком є " ОСОБА_5 ", а його прізвище російською мовою вказано " ОСОБА_5 " (а. с. 25, т. 1). У паспорті громадянина України прізвище вказано " ОСОБА_5 " (а. с. 23, т. 1).
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що під час апеляційного перегляду справи ІНФОРМАЦІЯ_4 помер позивач ОСОБА_2 .
Запитом суду від 21 грудня 2019 року витребувано копію актового запису про смерть ОСОБА_2 для визначення кола спадкоємців (а. с. 107, т. 1).
Запитом суду від 18 лютого 2020 року витребувано копію спадкової справи ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 206, т. 1).
Із копії спадкової справи № 457/2019 встановлено, що спадкоємцями
ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, є його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2, які прийняли спадщину (а. с. 6-13, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.