Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 359/4332/16-ц
провадження № 61-17958св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Виконавчий комітет Бориспільської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2016 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради, про стягнення боргу за договором про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, що ОСОБА_1 здійснила будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 .
23 травня 2013 року ОСОБА_1 уклала з виконавчим комітетом Бориспільської міської ради договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя, згідно з яким вона зобов`язалась сплатити в міський бюджет грошові кошти в розмірі 4 % вартості збудованого нею житлового будинку, вартість якого складає 988 560 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язана сплатити відповідачу грошові кошти в розмірі 39 542,40 грн, проте відмовляється від добровільного виконання цього грошового зобов`язання.
На підставі викладеного, виконавчий комітет Бориспільської міської ради просив стягнути з ОСОБА_1 борг за вказаним договором в розмірі 39 542,40 грн, суму інфляції за весь час прострочення в розмірі 29 102,20 грн, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 4 585 грн та пеню в розмірі 14 433 грн.
У серпні 2017 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати укладеним між сторонами договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 23 травня 2013 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не підписувала договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 23 травня 2013 року та не висловлювала своєї згоди з приводу жодної істотної умови цього договору. Виконавчий комітет Бориспільської міської ради не надсилав відповідачу пропозицію укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя. ОСОБА_1 не отримувала проект цього договору та не прийняла пропозицію про його укладення. У зв`язку із цим суд першої інстанції зробив висновок про відсутність передбачених законом підстав для визнання укладеним спірного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" власник земельної ділянки ОСОБА_1, не уклала договір про пайову участь у строк, передбачений законодавством, та не сплатила кошти пайової участі. Проте позивач, звернувшись з позовом про визнання договору укладеним, обрав спосіб захисту не передбачений статтею 16 ЦК України, а тому його вимоги не підлягають задоволенню.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано укладеним договір про пайову участь від 23 травня 2013 року, укладений між виконавчим комітетом Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до Порядку залучення та розрахунку розміру пайової участі у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, затвердженого рішенням Бориспільської міської ради від 20 грудня 2011 року, замовники залучаються до участі у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя на підставі договору про пайову участь, який укладається після звернення замовника та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію).
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 здійснила будівництво житлового будинку загальною площею 551,3 кв.м на АДРЕСА_1, який було прийнято в експлуатацію 19 березня 2013 року, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання спірного договору пайової участі укладеним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційної інстанцій й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд надав правильно оцінку обставинам справи, зазначивши, зокрема, що відповідач не підписувала договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 23 травня 2013 року та не висловлювала своєї згоди з приводу жодної істотної умови цього договору; виконавчий комітет Бориспільської міської ради не надсилав відповідачу пропозицію укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя; відповідач не отримувала проект цього договору та не прийняла (не акцептувала) пропозицію на його укладення.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що до спірних правовідносини необхідно застосовувати відповідні положення ЦК України, а тому застосування Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є помилковим.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у листопаді 2019 року, виконавчий комітет Бориспільської міської ради вказує на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.
Позивач вказує, що саме на забудовників покладається обов`язок укладення договорів пайової участі, що врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об`єкту нерухомого майна в експлуатацію, є порушенням зобов`язань та вимог, які прямо передбачені законом та встановленим органом місцевого самоврядування порядком.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснила будівництво житлового будинку загальною площею 551,3 кв.м на АДРЕСА_1 .
Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, 19 березня 2013 року було прийнято в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_1, замовником будівництва якого є ОСОБА_1 .
Рішенням Бориспільської міської ради від 20 листопада 2011 року затверджено викладений у новій редакції порядок пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бориспіль, а також методику розрахунку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бориспіль при зміні функціонального призначення об`єктів, загальна кошторисна вартість яких не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами та правилами.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 11 травня 2017 року рукописні записи та підписи від імені ОСОБА_1 в договорі про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя від 23 травня 2013 року та заяві ОСОБА_1 про надання дозволу на укладення цього договору виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.