ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 908/1879/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, позивач, скаржник) - Коваленко О.М. (самопредставництво),
відповідача - Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка" (далі - ДП "Прогрес", відповідач) - не з`явились,
розглянув матеріали касаційної скарги Міністерства
на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2020 (головуючий - суддя Федорова О.В., судді: Колодій Н.А., Проскуряков К.В.) та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (головуючий - суддя Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Антонюк С.Г.)
у справі №908/1879/17
за позовом Міністерства
до ДП "Прогрес",
про зобов`язання виконати умови договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2017 року Міністерство звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ДП "Прогрес" про зобов`язання виконати умови договору від 06.12.2012 №41 "Про закупівлю послуг з виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти" (далі - договір); витребувати у відповідача: технічну документацію щодо виготовленої науково-технічної продукції за договором; акти здачі-приймання ДКР з визначеним розділом прав на об`єкт інтелектуальної власності, що створені та використані в НТП; документи, що підтверджують реєстрацію ДКР в Державному підприємстві "Український інститут інтелектуальної власності" на об`єкт інтелектуальної власності за договором, а саме, турбореактивний двоконтурний двигун для перспективних модифікацій літаків у класі 6500…9000кгс; документи щодо впровадження дослідно-конструкторських робіт у серійне виробництво, звіти та акти про обсяги та ефективність впровадження результатів роботи; комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та календарним планом; акти приймання ДКР комісією в цілому; копії протоколів (витягів з протоколів) Науково-технічної ради Виконавця з висновком про відповідність результатів виконаної ДКР вимогам технічного завдання та її проведення.
1.1.1. Позов мотивовано тим, що відповідачем свої обов`язки з передачі зазначених документів не виконано в зв`язку із чим позивач не може скористатися своїм правом на використання результатів робіт щодо створеного об`єкта інтелектуальної власності.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.3. Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018, а справу №908/1879/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами скасування судових рішень було неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема щодо належного виконання відповідачем пункту 6.3.3 договору, а також ненадання оцінки чи є вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати умови договору, а саме пункту 6.3.3, ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу.
2.4. За результатами нового розгляду Господарським судом Запорізької області 18.06.2020 ухвалено рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.5. Ухвалюючи рішення суди дійшли висновку, що позовні вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу позивача. Також суди зазначили, що позивачем не надано доказів невиконання відповідачем вимог пункту 6.3.3 договору і відповідно порушення його законних прав та інтересів, а також врахували добровільне усунення відповідачем під час розгляду справи порушень вказаного пункту договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №908/1879/17, ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального права, чим порушив пункт 1 частину третю статті 310 ГПК України щодо дослідження доказів у справі та не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №925/358/19, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 21.12.2020 у справі №916/401/17;
4.2. суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2020 у справі №927/986/17, та висновку Вищого господарського суду України, викладеного у постанові від 16.12.2010 у справі 17/717, щодо надання судами правової оцінки такого доказу як акта звірки взаєморозрахунків;
4.3. апеляційний господарський суд не застосував до спірних правовідносин положення статей 99, 104, 107 ГПК України та невмотивовано відхилив клопотання скаржника про призначення повторної судово-економічної експертизи, що суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі №916/259/16, від 26.11.2020 у справі №910/2318/16, від 06.08.2020 у справі №910/4517/14.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Прогрес" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
5.2. 02.03.2021 до Верховного Суду від ДП "Прогрес" надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач зазначив, що доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, підтримує у повному обсязі.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Державне агентство з питань управління державними корпоративними правами та майном, правонаступником якого є позивач у справі (замовник) та ДП "Прогрес" (виконавець) 06.12.2012 уклали договір №41 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору виконавець зобов`язується у 2012 році надати замовнику послугу з виконання науково-технічної роботи, зазначену в технічному завданні та календарному плані, що є невід`ємною частиною даного договору, а замовник - прийняти і оплатити таку роботу.
Найменування послуги з виконання науково-технічної роботи: ДКР "Розробка та серійне виробництво турбореактивного двоконтурного двигуна (ТРДД) для перспективних модифікацій літаків" (етап І. Шифр "Е1" на 2012 рік - "Розробка ескізного проекту ТРДД у класі 6500…9000 кгс та проведення комплексу проектних, експериментальних та технологічних досліджень").
Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є результатом ДКР, визначені у технічному завданні (додаток №1).
Зміст та терміни виконання етапів визначаються календарним планом (додаток №2).
Приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог технічного завдання та ДСТУ 3974-2000.
Використання науково-технічної продукції здійснюється на ДП "Івченко - Прогрес" шляхом застосування результатів ДКР у 2013 році для розроблення дослідного зразка авіаційного двигуна нового покоління з технічними характеристиками світового рівня для перспективної модифікації літаків та з метою організації до 2018 року їх серійного виробництва.
Результати виконаної за договором ДКР є власністю замовника відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахування того, що права виконавця-винахідника охороняються патентним законодавством, а авторське право належить виконавцю-розробнику.
При використанні результатів під час реалізації договору виконавець у друкованих виданнях, при демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, у проспектах, рекламній та іншій документації, пов`язаній із введенням зазначених результатів у господарський обіг, зобов`язаний зазначити, що робота виконувалася за рахунок бюджетних коштів.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна договору становить 34 000 000 грн без ПДВ, в т.ч. на 2012 - 34 000 000 грн без ПДВ (згідно із пунктом 197.1.22 статті 197 Податкового кодексу України).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна договору можу бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Джерело фінансування - кошти Державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2601170 "Державна підтримка виробництва авіаційної техніки і вертольотів та двигунів до них, в тому числі через механізм здешевлення кредитів", КЕКВ 1171.
Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунок проводиться шляхом оплати виконаних робіт замовником після підписання сторонами акта здавання-приймання науково-технічної продукції за етапом, і в цілому.
До акта здавання-приймання науково-технічної продукції додається: комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та календарним планом; акт приймання ДКР комісією в цілому; копії протоколу (витягу з протоколу) Науково-технічної ради виконавця з висновком про відповідність результатів виконаної ДКР вимогам технічного завдання на її проведення (п. 4.2 Договору).
Пунктами 5.1 - 5.3 договору передбачено, що відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього договору з 01.11.2012. Строк надання послуги листопад - грудень 2012 року. Приймання послуги здійснюється в приміщенні Державного Агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.
Відповідно до пункту 6.1.3 договору замовник зобов`язаний після отримання пропозиції від виконавця (21.12.2012) у термін до 25.12.2012 року затвердити й повідомити виконавця про склад комісії з прийняття ДКР. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акта здавання-приймання та звітних документів до нього за етапом або в цілому зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийняття послуги з виконання науково-технічної роботи. В разі мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання.
Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний в терміни до 21.12.2012 повідомити замовника про готовність етапів та в цілому ДКР та надати акт здачі-приймання. Виконавець зобов`язаний протягом року після завершення розробки забезпечити використання або/та впровадження її результатів у виробництво і щорічно протягом 3 років (в січні місяці) надавати замовнику звіт та акти про обсяги та ефективність впровадження результатів роботи у минулому році.
Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків.
Згідно з розділом 12 договору невід`ємною частиною цього договору є: технічне завдання (додаток № 1), календарний план робіт (додаток № 2), розрахунок кошторисної вартості (додаток № 3).
Пунктом 8 Технічного завдання передбачені Етапи ДКР і терміни їх виконання, а саме:
- Етап 1 - реалізація технічних вимог до двигуна у розробці ескізного проекту ТРДД в класі 6500...9000 кгс (термін виконання: листопад-грудень 2012р.), (чим закінчується робота: технічні вимоги до ТРДД. Комплект документів ескізного проекту ТРДД. Анотований звіт, акт здавання-приймання НТП);
- Етап 2 - проведення комплексу експериментально-дослідних робіт на установках і двигунах - прототипах щодо перевірки нових конструкторських рішень (термін виконання листопад-грудень 2012), (чим закінчується робота: акт проведення комплексу експериментально-дослідних робіт. Акти і протоколи відпрацювань та досліджень. Витяг з протоколу НТР ДП "Івченко-Прогрес" щодо відповідності НТП вимогам ТЗ. Анотований звіт. Акти здавання-приймання НТП. Звіт про ДКР. Акти приймання ДКР).
Пунктами 10.1, 10.2, 10.5 Технічного завдання передбачено, що результати ДКР в цілому приймає комісія, що створюється Агентством держмайна України, що складається з представників замовника, виконавців та експертів. Здавання-приймання кожного етапу ДКР і ДКР в цілому оформлюється двостороннім актом, що складається в двох примірниках, який є основою для взаємних розрахунків і підтверджується відповідними документами. По закінченні етапів Замовнику подаються матеріали, що вказані в календарному плані, анотований звіт і акт здавання-приймання НТП. Для приймання робіт в цілому подаються: комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої календарним планом, реєстраційна картка, рекомендації по використанню результатів ДКР.
6.2. 06.12.2012 сторонами підписано Технічне завдання на дослідно-конструкторську роботу "Розробка та серійне виробництво турбореактивного двоконтурного двигуна (ТРДД) для перспективних модифікацій літаків. Етап 1. Шифр "Е1" на 2012 рік "Розробка ескізного проекту ТРДД в класі 6500…9000 кгс та проведення комплексу проектних, експериментальних та технологічних досліджень". Згідно із вказаним технічним завданням термін виконання робіт листопад - грудень 2012 року.
6.3. 06.12.2012 учасниками правочину складено та підписано Календарний план робіт, розрахунок кошторисної вартості.
6.4. 20.12.2012 сторонами підписано Акт № 1 здавання-приймання науково-технічної продукції за договором, відповідно до якого науково-технічна продукція відповідає вимогам договору від 06.12.2012 №41, Технічного завдання (додаток № 1 до договору), Календарного плану (додаток № 2 до договору), розрахунку кошторисної вартості (додаток № 3 до договору) і належним чином оформлена.
6.5. 21.12.2012 сторонами підписано Акт № 2 здавання-приймання науково-технічної продукції за договором, відповідно до якого науково-технічна продукція відповідає вимогам договору від 06.12.2012 № 41, Технічного завдання (додаток № 1 до договору), Календарного плану (додаток № 2 до договору), розрахунку кошторисної вартості (додаток № 3 до договору) і належним чином оформлена.
6.6. 20.12.2012 сторонами підписано Акт приймання дослідно-конструкторського роботи (складової частини ДКР), відповідно до якого у період із 21.12.2012 по 21.12.2012 комісія здійснювала приймання ДКР Розробка та серійне виробництво турбореактивного двоконтурного двигуна (ТРДД) для перспективних модифікацій літаків (етап 1. Шифр Е1 на 2012 рік Розробка ескізного проекту ТРДД у класі 6500…9000 кгс та проведення комплексу проектних, експериментальних та технологічних досліджень) в частині проведення комплексу експериментально-дослідницьких робіт на установках і двигунах прототипах по перевірці нових конструкторських рішень, за договором від 06.12.2012 № 41 з 05.11.2012 по 20.12.2012 за ТЗ, що затверджено 06.12.2012.
6.7. 06.09.2017 позивачем направлено на адресу відповідача претензію, відповідно до якої позивач просив в строк семи днів з дати отримання даної претензії виконати пункти 1.2, 4.2, 6.3.3 договору та передати замовнику технічну документацію щодо виготовленої науково-технічної продукції за договором, направити акти здачі-приймання ДКР з визначеним розподілом прав на об`єкт інтелектуальної власності, що створені та використані в НТП, направити ліцензійні договори (інші договори) на використання об`єкту промислової власності, укладені з третіми особами, документи, що підтверджують реєстрацію ДКР в державному підприємстві Український інститут інтелектуальної власності на об`єкт інтелектуальної власності за договором, а саме турбореактивний двоконтурний двигун для перспективних модифікацій літаків у класі 6500…9000 кгс, документи щодо впровадження дослідно-конструкторських робіт у серійне виробництво, звіти та акти про обсяги та ефективність впровадження результатів роботи, комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та календарним планом, акти приймання ДКР комісією в цілому, копії протоколів (витягів з протоколу) Науково-технічної ради виконавця з висновком про відповідність результатів виконання ДКР вимогам технічного завдання на її проведення.
6.8. Відповідач листом-відповіддю на претензію позивача від 18.09.2017 №01.12/6305а повідомив останнього, що відповідь на претензію буде надана після підготовки запитуваних документів.
6.9. Листом від 28.09.2017 № 01.12/6620 на виконання пункту 6.3.3 договору та претензії відповідач направив позивачу належним чином завірену копію Технічного звіту №114/2016-ТРДД-Е про обсяги та ефективність запровадження робіт, виконаних відповідно до умов договору. Результати використання та запровадження зазначені за три роки (2013-2015) після закінчення робіт по договору.
6.10. Листом від 16.11.2018 №35/7977-28 відповідачем на адресу позивача направлено Технічні звіти №80-01/2013-ТРДД-Е (за 2013 рік), №80-02/2014-ТРДД-Е (за 2014 рік), №80-03/2015-ТРДД-Е (за 2015 рік) та акти про обсяги та ефективність впровадження результатів робіт в 2013, 2014, 2015 роках, отримання яких не заперечується позивачем. Копії містяться в матеріалах справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі №908/1879/17 за касаційною скаргою Міністерства на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
Верховний Суд зауважує, що під час нового розгляду даної справи суди попередніх інстанцій на виконання постанови Верховного Суду від 28.08.2018 відмовили у задоволенні позовних вимог, зокрема через встановлення неефективного способу захисту порушеного права чи інтересу позивача.
8.2. Щодо підстави касаційного оскарження, зазначеної у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.