ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 826/15470/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника (ліквідатора Акціонерного товариства "Градобанк" Звєздічева М.О.) - адвокат Чирський Ю.В.,
скаржника (Національного банку України) - Бірюкова О.А.,
Міністерства культури та інформаційної політики України - Дзюба І.Ю.,
Національного художнього музею України - адвокат Кучер О.М.,
прокурор Офісу Генерального прокурора - Василенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Національного банку України та ліквідатора Акціонерного товариства "Градобанк" Звєздічева М.О.
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. - головуючого, Сотнікова С.В., Доманської М.Л.
від 10.12.2020
та на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Пасько М.В.
від 04.08.2020
у справі № 826/15470/15
за позовом Акціонерного товариства "Градобанк"
до відповідачів: 1. Міністерства культури та інформаційної політики України, 2. Національного художнього музею України
за участю Національного банку України
про розірвання договору,-
ВСТАНОВИВ:
1. У липні 2015 АТ "Градобанк" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України (далі - Міністерство, відповідач-1) та Національного художнього музею України (далі - Музей, відповідач-2) про розірвання Договору №279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" від 22.12.2005, укладеного між позивачем та відповідачами.
2. Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні вказаного Договору №279, внаслідок визнання Конституційним Судом України неконституційним положення статті 1 Закону України від 24.06.2004 № 1881-IV "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" в частині передачі колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" у державну власність та положень статей 2, 5 та 6 названого Закону.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 826/15470/15 позов задоволено, розірвано Договір №279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" від 22.12.2005 та присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 826/15470/15 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
5. Постановою Верховного Суду від 11.02.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 скасовано, провадження в справі № 826/15470/15 закрито.
6. В подальшому, ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 за клопотанням позивача справу № 826/15470/15 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
8. Іншою ухвалою суду від 06.04.2020 справу № 826/15470/15 про розірвання договору передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 10/11 про банкрутство АТ "Градобанк".
9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 прийнято справу № 826/15470/15 до розгляду в межах справи № 10/11 про банкрутство Акціонерного товариства "Градобанк".
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
10. Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2020 року у справі №826/15470/15 у задоволенні позову відмовлено.
11. Не погодившись із прийнятою ухвалою, ліквідатор АТ "Градобанк", Національний банк України звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у цій справі апеляційні скарги Акціонерного товариства "Градобанк" та Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 826/15470/15 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 826/15470/15 залишено без змін.
Надходження касаційних скарг до Верховного Суду
13. 06.01.2021 Національний банк України звернувся через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.01.2021 № 18-0012/927 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 826/15470/15, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.
14. 06.01.2021 ліквідатор Акціонерного товариства "Градобанк" Звєздічев М.О. звернувся через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.01.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 826/15470/15, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
15. 13.01.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційні скарги Національного банку України від 06.01.2021 № 18-0012/927 та ліквідатора Акціонерного товариства "Градобанк" Звєздічева М.О. від 06.01.2021 разом зі справою № 826/15470/15 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі № 826/15470/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.01.2021.
17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора Акціонерного товариства "Градобанк" Звєздічева М.О. у справі № 826/15470/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.01.2021.
18. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 поновлено Національному банку України та ліквідатору Акціонерного товариства "Градобанк" Звєздічеву М.О. строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 826/15470/15, відкрито касаційні провадження у справі № 826/15470/15 за вказаними касаційними скаргами, об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами; призначено розгляд касаційних скарг на 23.02.2021 о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.
19. Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, Національним банком України та ліквідатором Акціонерного товариства "Градобанк" подано касаційні скарги, в яких останні просять скасувати оскаржувані ухвалу та постанову і ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.
20. Касаційні скарги мотивовано наступним.
20.1 Суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи скаржників про те, що виключною та єдиною метою укладення договору №279 від 22.12.2005 є виконання прийнятого раніше Закону № 1881-IV.
20.2 Суди попередніх інстанцій помилкового ототожнюють в понятті держави всі органи державної влади не зважаючи на характер правовідносин, оскільки задоволення вимог відповідачів жодним чином не призведе до задоволення вимог Національного банку України.
20.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що з дати визнання Акціонерного товариства "Градобанк" банкрутом, заставне майно могло бути відчужене виключно в порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
20.4 Судами попередніх інстанцій не враховано наявність визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання договору з огляду на визнання Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону № 1881-IV.
20.5 Судами попередніх інстанцій не було з`ясовано та перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, в зв`язку з чим було допущено помилковий вступ у справу Офісу Генерального прокурора.
20.6 Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на обставини встановлені в постанові Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № К/800/28648/15 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі № 18/560-А, чим порушили приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
20.7 Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що державою було нав`язано банкруту взяти за основу оцінку, що була проведена 12.12.1996 при формуванні відносин застави, тобто на 9 років раніше за дату укладення спірного договору.
20.8 Судами попередніх інстанцій не враховано, що за відсутності згоди комітету кредиторів ліквідатор Акціонерного товариства "Градобанк" не мав законного права укласти додаткові угоди, які були запропоновані державою.
20.9 Судами попередніх інстанцій не враховано, що сторони укладаючи оспорюваний договір не дійшли згоди щодо його предмета та згоди щодо вартості 330 картин та не враховано, що не було визначено перелік 455 художніх творів, які перейшли у власність держави і підлягали передачі до державної частини Музейного фонду України.
21. Представники скаржників в судовому засіданні 23.02.2021 підтримали касаційні скарги з підстав викладених в них.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
22. Офісом Генерального прокурора України, Міністерством культури та інформаційної політики України, Національним художнім музеєм України подано відзиви на касаційні скарги в яких останні просять залишити касаційні скарги без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.
23. Прокурор, представники Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного художнього музею України в судовому засіданні 23.02.2021 заперечили проти касаційних скарг з підстав викладених у відзивах.
Позиція Верховного Суду
24. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
25. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
26. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
27. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаних касаційних скарг підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
29. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
30. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
31.1 04.06.1996 між НБУ та АТ "Градобанк" укладено кредитний договір №24, відповідно до умов якого АТ "Градобанк" отримало кредит у сумі 5 000 000 гривень.
31.2 У забезпечення виконання кредитних зобов`язань у заставу НБУ передано колекцію творів образотворчого мистецтва орієнтовною вартістю 10 532 742,00 грн., про що укладено договір застави (закладу) від 05.11.1996.
31.3 Згідно пунктів 1.3, 3.1 договору, заставлене майно залишається на відповідальному зберіганні заставодержателя. У разі невиконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором від 04.06.1996 №24 заставодержатель має право у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет закладу у спосіб та у порядку, визначеними Законом України "Про заставу".
31.4 21.12.1996 експертною комісією складено акт оцінки переданої в заставу колекції творів образотворчого мистецтва і встановлено, що у цілому запропонована АТ "Градобанк" фінансова оцінка вартості картин є об`єктивною.
31.5 У зв`язку з невиконанням АТ "Градобанк" зобов`язань щодо повернення кредитних коштів і сплати нарахованих за користування кредитом процентів у позивача виник борг у сумі 9 497 071,97 грн.
31.6 Рішенням Вищого арбітражного суду України від 28.05.1998-01.06.1998 у справі №3/60 у рахунок погашення заборгованості АТ "Градобанк" перед НБУ звернено стягнення на передану в заставу колекцію творів образотворчого мистецтва і видано відповідний наказ на примусове виконання рішення.
31.7 З метою збереження об`єктів культурної спадщини і приймаючи до уваги унікальність та високу культурну і художню цінність цієї колекції 08.12.1998 Верховною Радою України винесено постанову "Про заборону продажу колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк". Пунктом 1 даної постанови заборонено НБУ проведення аукціонного продажу зазначеної колекції, а пунктом 2 - доручено Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності вивчити питання про можливість залучення колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" до Музейного фонду України.
31.8 24.06.2004 прийнято Закон №1881-IV, який визначив загальні засади передачі колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" в державну власність та певні заходи щодо розвитку музейної справи в Україні. Відповідно до статті 1 цього Закону колекцію творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" визнано об`єктом національного культурного надбання та передано її у державну власність у порядку, встановленому цим Законом. Статтями 2-6 Закону №1881-IV встановлено, зокрема, механізм здійснення розрахунків між Кабінетом Міністрів України, НБУ і АТ "Градобанк" за колекцію та засади її передачі до Музею.
31.9 22.12.2005 АТ "Градобанк", Міністерство і Музей уклали договір №279 про порядок передачі в державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" із одночасним погашенням кредитної заборгованості АТ "Градобанк" перед НБУ. Пунктом 1.1 даного договору визначено, що його предметом є відшкодування НБУ заборгованості АТ "Градобанк" з метою поетапної передачі у державну власність колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" (785 предметів), яка визнана об`єктом національного культурного надбання і є предметом договору застави від 05.11.1996, укладеного між НБУ та АТ "Градобанк" в якості забезпечення кредитного договору від 04.06.1996 №24 і постійно зберігатиметься у фондах Музею. Відповідно до пункту 2.1.1 договору Міністерство зобов`язалось перерахувати Музею кошти у сумі 9 497 100 гривень для відшкодування НБУ заборгованості АТ "Градобанк", що виникла за договором застави (закладу) від 05.11.1996, укладеного у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 04.06.1996 №24, за рахунок асигнувань за КПКВК 1801150 "Поповнення експозицій музеїв та репертуарів театрів і концертних організацій". Згідно з пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору Музей зобов`язався перерахувати протягом одного робочого дня кошти у сумі 9497100,00 грн. на рахунок НБУ для відшкодування заборгованості АТ "Градобанк", після чого створити відповідну комісію із представників сторін та прийняти за актом прийому-передач колекцію у кількості 785 предметів на постійне зберігання до своїх фондів. У свою чергу АТ "Градобанк" зобов`язався передати Музею на постійне зберігання колекцію творів образотворчого мистецтва у кількості 785 предметів протягом п`яти робочих днів з моменту отримання НБУ коштів у сумі 9 496 272,50 грн. на свій рахунок, що відповідає вартості 455 предметів (пункт 2.3.1 договору). Сторони також узгодили, що порядок здійснення розрахунків за решту 330 предметів буде проведено відповідно до додаткових угод (пункт 3.3.). Відповідно до пункту 6.2 договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
31.10 10.10.2008 Конституційним Судом України ухвалено рішення №24-рп/2008 про визнання частково неконституційними положень Закону №1881-IV, а саме щодо передачі у державну власність колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" та статей 2, 5, 6 цього Закону.
32. Аргументи скаржників (пункти 20.1, 20.3 20.4, 20.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
32.1 Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України).
32.2 Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (стаття 651 Цивільного кодексу України).
32.3 Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлені правові підстави зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Так, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
32.4 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 роз`яснила, що законодавець пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.
32.5 Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування заявлених вимог як АТ "Градобанк" так і НБУ посилались виключно на пункту 1.2 договору від 22.12.2005 № 279, в якому міститься вказівка на Закон № 1881-IV, в той же час скаржниками залишено поза увагою пункти 1.1, 2.1.1, 2.2.1 та 3.3, які містять посилання на кредитний договір від 04.06.1996 № 24 та договір застави (закладу) від 05.11.1996 як правові підстави укладення договору.
32.6 При з`ясуванні правової природи спірного договору та підстав його укладення необхідно аналізувати зміст договору у цілому та врахувати усі події, які передували його укладенню і прийняттю Закону №1881-IV.
32.7 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що правовідносини між сторонами щодо визначення долі колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" виникли задовго до прийняття Закону № 1881-IV і на момент його прийняття ця колекція уже мала правовий статус заставленого майна, на яке звернено стягнення за рішенням суду на користь органу державної влади - Національного банку України, проте не підлягала аукціонному продажу для недопущення її втрати як такої, що має високу художню та культурну цінність.
32.8 Закон № 1881-IV не містив положень, які б пов`язували його виконання із подальшим укладенням договору або імперативно зобов`язували АТ "Градобанк" вступити в договірні правовідносини з Міністерством та Музеєм. Передача колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" у державну власність для реалізації вимог Закону №1881-IV, тобто владної вказівки законодавця, могла здійснюватися шляхом прийняття відповідного підзаконного акта із деталізованим визначенням процедури такої передачі на розсуд відповідного суб`єкта владних повноважень, так як у публічно-правових відносинах відсутній елемент рівності статусів учасників правовідносин і узгодження цієї процедури із АТ "Градобанк" не вимагалося.
32.9 Натомість, договірні правовідносини є відмінними за своєю правовою природою і, враховуючи рівність статусів їх учасників, передбачають як можливість узгодження ними умов договору на власний розсуд за власним бажанням, так і можливість узагалі відмовитися від укладення договору на певних умовах. Врегулювання правовідносин між особами шляхом укладення цивільно-правового договору свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер їх взаємодії.
32.10 Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, процедура передачі колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" у державну власність встановлена договором між АТ "Градобанк", Міністерством та Музеєм, а не управлінським актом, тому кожен із учасників мав рівні права та можливість вплинути на зміст договору, погодити або не погодити запропоновані іншою стороною умови і навіть відмовитися від договору на умовах, які є неприйнятними для нього.
32.11 Такі права випливають зі статей 3, 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, згідно з якими договором вважається добровільна домовленість сторін щодо встановлення, зміни або припинення їх цивільних прав та обов`язків на узгоджених ними умовах.
32.12 Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір від 22.12.2005 № 279 укладений не виключно в зв`язку з наявністю вказівки на це законодавця та для реалізації прийнятого раніше Закону № 1881-IV, оскільки про це свідчить і зміст пунктів 1.1, 2.1.1, 2.2.1 та 3.3 договору, де вказано на правовий статус колекції як заставленого за договором застави (закладу) від 05.11.1996 майна, за рахунок якого піддягає погашенню заборгованість за кредитним договором від 04.06.1996 № 24. Правова природа договірних правовідносин, характерним для яких є саме добровільність дій учасників, виключає елемент примусу, а для виконання Закону № 1881- IV не потребувалося укладення договору, тому підписання АТ "Градобанк" договору від 22.12.2005 № 279 у відповідній редакції свідчить про наявність у банка наміру за власною волею вступити у правовідносини на попередньо погоджених умовах. Такий намір пояснюється тим, що АТ "Градобанк" має статус боржника перед НБУ за кредитним договором від 04.06.1996 №24 і в рахунок погашення заборгованості на передану в заставу колекцію творів образотворчого мистецтва уже звернено стягнення за рішенням суду, тому банк не міг самостійно визначати юридичну долю колекції і його права як власника щодо розпорядження нею обмежені.
32.13 При цьому, частиною колекції, вартість якої перевищувала суму заборгованості, АТ "Градобанк" також не міг розпоряджатися на власний розсуд незалежно від чинності Закону № 1881- IV, так як постановою Верховної Ради України "Про заборону продажу колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" проведення аукціонного продажу зазначеної колекції заборонено, що свідчить про обмеження можливості її відчужувати. Дана постанова є чинною і тому банк не міг самостійно вчиняти будь-які дії та приймати рішення, які стосувалися долі відповідних творів образотворчого мистецтва. При цьому держава, забороняючи продаж колекції, керувалася спрямованістю своєї діяльності на збереження і охорону культурної спадщини, а також наявністю у неї переважного права на набуття права власності на визнану національним культурним надбанням колекцію творів образотворчого мистецтва.
32.14 Згідно зі статтею 54 Конституції України охорона культурної спадщини, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, є обов`язком держави.
32.15 Верховна Рада України, надавши колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" статус об`єкта національного культурного надбання і захистивши його шляхом заборони аукціонної реалізації, встановила правові гарантії збереження творів колекції як унікальних культурних цінностей українського народу.
32.16 Згідно статті 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради № 6673-ХІ, кожна держава - сторона цієї Конвенції, визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної спадщини, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї.
32.17 У спірних правовідносинах держава в особі уповноважених органів має на меті реалізувати переважне право на придбання музейних зібрань, які визнані національним надбанням і належать юридичній особі, що ліквідується.
32.18 Відповідно до статей 26, 28 Закону України "Про заставу" заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання. Право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання у разі придбання заставодержателем права власності на майно, а також у разі примусового продажу заставленого майна.
32.19 Держава в особі Верховної Ради України заборонила Національному банку України аукціонний продаж колекції творів образотворчого мистецтва АТ "Градобанк", адже держава як заставодержатель мала переважні права на них. Подібні правові конструкції, що передбачають переважне право держави, а отже, пріоритетність суспільних інтересів, присутні також і в інших нормах законодавства та зокрема в Законі України "Про охорону культурної спадщини".
32.20. Так, основою спеціального законодавства, що регулює суспільні відносини в галузі музейної справи, встановлює правові, економічні, соціальні засади наукового комплектування, вивчення, збереження та використання пам`яток духовної культури, діяльності музейних закладів в Україні, є Закон України "Про музей та музейну справу".
32.21 Відповідно до статті 15 цього Закону Музейний фонд України є національним багатством України, невід`ємною складовою культурної спадщини України, яка охороняється законом.
32.22 Стаття 10 вказаного Закону містить положення про те, що у разі ліквідації підприємства, установи та організації, при (у складі) яких діють музеї, а також у разі ліквідації музеїв, які діяли на громадських засадах, їх музейні зібрання та колекції асортиментних кабінетів, окремі предмети музейного значення, придбані за кошти державного та місцевих бюджетів, передаються до відповідних профільних музеїв у порядку, передбаченому Положенням про Музейний фонд України. У разі ліквідації музеїв, заснованих на приватній формі власності, переважне право на придбання музейних зібрань за інших рівних умов має держава.
32.23 Згідно п. 12 Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 № 1147, приймання і передача музейних предметів та предметів музейного значення на постійне або тимчасове зберігання до музеїв здійснюються за відповідними актами на підставі рішень фондово-закупівельної комісії. В акті зазначаються форма передачі предметів музейного значення (закупівля, дарування, пожертвування), заповіт, рішення суду про передачу культурних цінностей у власність держави), відомості про їх історію, походження і побутування. До актів додаються копії документів, що підтверджують право власності на визначені в них культурні цінності.
32.24 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що існуючі законодавчі механізми передбачають можливість держави на оплатній основі отримувати у державну власність культурні цінності та надають їй переважне право на вказані цінності, підтверджуючи таким чином пріоритетність суспільних інтересів у культурній сфері.