Постанова
Іменем України
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 127/20587/14-к
провадження № 51-7139км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Слинька С.С., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
в режимі відеоконференції:
захисників Чернілевської Р.В., Кашпрук Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Корнійчука Д.А. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010010000032, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Жмеринки Вінницької області та жителя АДРЕСА_1, такого, що немає судимості в силу вимог ст. 89 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю в їх діянні складу кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачувались в тому, що вони за попередньою змовою, шляхом обману заволоділи грошовими коштами у сумі 37717 доларів США, які належать ОСОБА_1 за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2 приблизно восени 2008 року познайомився з ОСОБА_1, яка проживає в Ізраїлі та мала намір придбати приватний будинок, і повідомив їй, що є директором агентства нерухомості "Мажор дом" та має пропозицію щодо продажу будинку.
Приблизно у середині грудня 2008 року, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_1, та повідомив що є власником одноповерхового цегляного будинку за адресою: АДРЕСА_2, який придбано в кредит в банку "Надра", при цьому повідомив, що сума кредиту складає шістдесят вісім тисяч доларів США. Для придбання вказаного будинку ОСОБА_1 має внести дану суму в рахунок погашення кредиту за будинок, на що остання погодилась.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння коштами ОСОБА_1, 14 грудня 2008 року ОСОБА_3, яка була фактично власницею вказаного будинку, уклала договір завдатку на суму 1500 доларів США.
В подальшому ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні банку "Надра", що розташовувався в будинку Центрального універмагу м. Вінниці, в присутності ОСОБА_5 зняла зі свого карткового рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 37717 доларів CШA та сплатила на рахунок ОСОБА_3 за № НОМЕР_2 з метою погашення кредиту за будинок. Та незважаючи на домовленість ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3, не перерахувавши вищевказані кошти на рахунок банку "Надра", що розташовувався в будинку Центрального універмагу м. Вінниці, заволоділи ними шляхом обману.
На початку березня 2009 року, працівник банку "Надра" в телефонній розмові з ОСОБА_1, повідомив, що на кредитному рахунку ОСОБА_3 існує заборгованість у сумі шістдесят дві тисячі доларів США та грошові кошти у сумі 37717 доларів США на даний рахунок не надходили.
Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданих. Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в апеляційній скарзі, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування його доводів і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам КПК України.
У касаційній скарзі представник потерпілого порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. З вказаних мотивів, вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не надав всіх відповідей на доводи його апеляційної скарги та належним чином не вмотивував свого рішення. Крім того, стверджує, що в матеріалах справи відсутній технічний запис судового засідання у суді першої інстанції від 20 листопада 2019 року. Стверджує про порушення таємниці нарадчої кімнати у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційні скарги прокурора та представника потерпілої захисник виправданого ОСОБА_2 - адвокат Кашпрук Т.В. просить залишити їх без задоволення як безпідставні.
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та висловив думку на підтримку касаційної скарги представника потерпілої, захисники заперечували проти задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Роз`яснення суворого додержання, закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у п. 18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.