Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 362/7191/19
провадження № 61-12966св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іванніков Іван Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Головенський Віталій Олександрович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2020 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іванніков І. М., про визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів про право власності на землю і визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання протиправними дій державного реєстратора.
29 січня 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, а саме: - на земельну ділянку площею 0,3501 га кадастровий номер 3221483301:01:019:0363, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області;
- на земельну ділянку площею 0,3 га, кадастровий номер 3221483301:01:019:0279, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області;
- на земельну ділянку площею 0,2346 га, кадастровий номер 3221483301:01:019:0381, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області;
- на земельну ділянку площею 0,3000 га, кадастровий номер 3221483301:01:019:0282 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2020 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, як вбачається з доданої до заяви квитанції від 23 січня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 37,84 грн, судовий збір сплачений на банківський рахунок, який станом на час подання заяви до Васильківського міськрайонного суду Київської області не є чинним, не зазначено ціну позову, не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не обґрунтовано необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, а також не надано належних та допустимих доказів, що будь-яке майно на даний час належить на праві власності відповідачам, що є порушенням вимог статті 151 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що подана заява не відповідала вимогам статті 151 ЦПК України, зокрема, що судовий збір у розмірі 37,84 грн, який 23 січня 2020 року сплачено на банківський рахунок, на час подання заяви до суду не був чинним. Крім цього, заявником не зазначено ціни позову та не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та допустимих доказів, що будь-яке майно на час розгляду заяви належить на праві власності відповідачам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Головенський В. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення, справу передати до суду першої інстнації для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач мав намір звернутись із заявою про забезпечення позову ще в 2019 році і сплатив на банківський рахунок місцевого суду необхідну на той час суму судового збору за звернення з такою заявою у розмірі 384,20 грн.
Однак, оскільки заява про забезпечення позову була подана до суду в січні 2020 року, то, враховуючи збільшення розміру судового збору, який необхідно сплачувати за подання до суду заяви про забезпечення позову, з 384,20 грн до 420,40 грн, позивач доплатив 37,84 грн, скориставшись онлайн оплатою судового збору через офіційний веб-порта судова влада України в мережі Інтернет, обравши у відповідному розділі Васильківський міськрайонний суд Київської області. На сайті суду були зазначені реквізити, призначені для сплати судового збору.
Достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття заяви про забепечення доказів і підлягають дослідженню під час вирішення її по суті.
У той же час позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просив накласти арешт на земельні ділянки, належні відповідачам, як визначено статтею 150 ЦК України.
При цьому позивач конкретизував у заяві, зокрема, що відчуження земельних ділянок може бути здійснено відповідачами в будь-який час та без жодних перешкод, оскільки, як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження обʼєктів нерухомого майна, що долучені до позовної заяви, власниками земельних ділянок є саме відповідачі. З довідок також вбачається, що будь-які заборони на відчудження земельних ділянок відсутні.
Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.