Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 509/2914/16-ц
провадження № 61-16630св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області,
третя особа - Громадська організація "Авангард-2",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Кочка В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Овідіопольська РДА), третя особа - Громадська організація "Авангард-2" (далі - ГО "Авангард-2", об`єднання), про визнання недійсним розпорядження та державного акта на право власності на земельну ділянку.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що у 1991 роцівона стала членом садівничоготовариства "Тепличний"(далі - СТ "Тепличний", садівниче товариство), у подальшому реорганізованого у ГО "Авангард-2", у якому їй було виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,060 га. Того ж року, їй як члену садівничоготовариства було видано членську книжку садовода.
Зважаючи на те, що виділену їй земельну ділянку № НОМЕР_1 було помилково передано іншому члену товариства - ОСОБА_3, який у подальшому її приватизував, 21 липня 2006 року вона звернулася до правління садівничого товариства із заявою про виділення їй іншої вільної земельної ділянки. За клопотанням голови садівничого товариства реорганізованого у ГО "Авангард-2", на заміну земельної ділянки № НОМЕР_1, Овідіопольською РДА їй було виділено вільну земельну ділянку № НОМЕР_2 .
У зв`язку з невідповідністю нумерації земельних ділянок, закріплених за нею та ОСОБА_4, генеральному плану забудови ГО "Авангард", на підставі рішення правління ГО "Авангард-2" (протокол від 24 липня 2009 року
№ 24), проведено зміну нумерації земельних ділянок, а саме: ділянці, закріпленій за ОСОБА_4 присвоєно № НОМЕР_2, замість № НОМЕР_3, а земельній ділянці, що була закріплена за нею - № НОМЕР_3, замість № НОМЕР_2 .
Після зміни нумерації фактичне користування суміжними земельними ділянками, які займали вона та ОСОБА_4 не змінилося, сторони продовжували користуватися тими ж земельними ділянками, змінилася лише їх нумерація.
У 2010 році вона звернулася до проєктної землевпорядної організації з приводу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують її право власності на земельну ділянку.
Розпорядженням Овідіопольської РДА від 07 червня 2010 року № 619 "Про безоплатну передачу у власність громадянці України ОСОБА_1 земельної ділянки в ГО "Авангард-2" на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва у ГО "Авангард-2" на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Передано їй безоплатно у власність земельну ділянку № НОМЕР_3 загальною площею 0,0596 га (з них: ріллі - 0,0318 га, багаторічних насаджень 0,0278 га) із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у її користуванні, для ведення садівництва у ГО "Авангард-2" на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).
У 2010 році вонане мала змоги отримати державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку у звʼязку із сімейнимиобставинами.
Однак, у подальшому їй стало відомо, що у 2005 році ОСОБА_4, як суміжному землекористувачеві, що користується земельною ділянкою № НОМЕР_2, було передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_3, тобто ту земельну ділянку, яка рахувалася за нею. На підтвердження права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку, їй видано державний акт серії ЯА № 856404
від 14 листопада 2005 року та крім іншого, земельній ділянці № НОМЕР_3 присвоєно кадастровий номер 5123783500:01:001:0607.
Таким чином, відповідно до схеми розміщення земельних ділянок у ГО "Авангард-2" від 06 квітня 2013 року, земельна ділянка № НОМЕР_3, яка знаходиться у її фактичному користуванні, рахується приватизованою, на відміну від ділянки № НОМЕР_2, якою фактично користувалася ОСОБА_4, що рахується неприватизованою.
Посилаючись на наведене, позивач просила:
- визнати недійсним розпорядження Овідіопольської РДА від 06 жовтня
2005 року № 807 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,060 га для ведення садівництва у ГО "Авангард-2" Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;
- визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 856404 про передачу у власність ОСОБА_4 ділянки за № НОМЕР_3 в ГО "Авангард-2" Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області площею 0,060 га для садівництва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з позовом, оскільки правовідносини, на які посилається позивач мали місце у жовтні 2010 року, тоді як із зазначеним позовом до суду, вона звернулася у 2016 році, що з огляду на заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності та положення частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року змінено в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_1 за спливом позовної давності, фактично не встановив обставини справи та не визначив, у який спосіб та ким порушено право ОСОБА_1, обмежившись узагальнюючим висновком про пропуск позивачем позовної давності.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд зазначив, що зміна нумерації земельних ділянок, а саме присвоєння земельній ділянці, закріпленій за ОСОБА_1, № НОМЕР_3 замість № НОМЕР_2, а земельній ділянці, закріпленій за ОСОБА_4, № НОМЕР_2 замість № НОМЕР_3, відбулася у 2009 році, згідно з рішенням правління ГО "Авангард-2"
від 24 липня 2009 року № 24, тобто вже після отримання ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на земельну ділянку № НОМЕР_3, з метою усунення недоліків того, що ОСОБА_1 була фактично передана земельна ділянка зайнята будинком ОСОБА_4, тобто яка не була вільною. Наведене свідчить, що на час видачі ОСОБА_4 спірного державного акта, нумерація земельних ділянок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 змінена не була, а тому вона отримала у власність земельну ділянку, якою користувалася та на той час відповідала № НОМЕР_3, а тому відсутні підстави для висновку про неправомірність отримання ОСОБА_4 у 2005 року у власність тієї земельної ділянки, право на яку після зміни нумерації має ОСОБА_1, кадастрові номери земельних ділянок свідчать про те, що вони не є тотожними. Сам по собі зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки, яка за площею перевищує площу переданої їй земельної ділянки відповідно до державного акта, а саме площею близько 0,12 га (земельна ділянка № НОМЕР_2, згідно з генеральним планом, частина земельної ділянки № НОМЕР_3 та частина земель загального користування - поза червоною лінією забудови), що вcтановлено комісією Прилиманської сільської ради під час інвентаризації земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_4 та прилеглих до неї земельних ділянок, не дає підстав для висновку, що порушене право
ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки підлягає захисту саме у обраний нею спосіб - шляхом визнання недійсним розпорядження Овідіопольської РДА від 06 жовтня 2005 року № 807 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 та виданого на підставі цього розпорядження державного акта.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року і постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позову суди неповно зʼясували обставини у справі, зокрема не урахували, що з починаючи з 2002 року ОСОБА_4 постійно користувалася земельною ділянкою АДРЕСА_1, помилково рахуючи її земельною ділянкою під
№ НОМЕР_3 , тобто станом на 2002 році ділянка № НОМЕР_3 була та є фактично земельною ділянкою під № НОМЕР_2 . Земельна ділянка № НОМЕР_3 ніколи не перебувала у користуванні ОСОБА_4, та загалом станом на 2002-2008 роки як така не існувала, будучи розділена навпіл стічною канавою. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам відсутності на зберіганні у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області другого примірника або копії технічної документації щодо передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 . Суди не звернули увагу на те, що згідно з розробленою на її замовлення технічною документацією щодо передачі у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 у ГО "Авангард-2", земельна ділянка № НОМЕР_3 рахується як вільна, а ділянка № НОМЕР_2, що є суміжною, перебуває у користуванні ОСОБА_4 .
Висновки апеляційного суду щодо дотримання формальної законності під час передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3, грунтуються на неправильному застосуванні положень статті 116 Земельного кодексу України, оскільки на час приватизації земельної ділянки № НОМЕР_3 у тих межах, що були визначені у державному акті від 14 листопада 2005 року, виданому
ОСОБА_4 , вона фактично користувалася земельною ділянкою, відмінною від приватизованої. Висновок апеляційного суду про те, що проведеним комісією обстеженням земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_4 та прилеглих земельних ділянок, встановлено, що вона користувалася двома земельними ділянками у ГО "Авангард-2" суперечить фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_4 завжди сплачувала членські внески за одну земельну ділянку: до 2009 року - за ділянку № НОМЕР_3, а після зміни нумерації ділянок, що відбулася 04 квітня 2009 року - за ділянку № НОМЕР_2 .
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_2, до якого долучено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке заявник обгрунтовував посиланням на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав лише 13 жовтня 2019 року, а тому не мав можливості надати відзив у встановлений судом строк, до 15 жовтня 2019 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 . Твердження позивача про те, що ОСОБА_4 приватизувала земельну ділянку, яка була закріплена за ОСОБА_1 не відповідають установленим у справі обставинам, оскільки на момент передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,06 га, за позивачем рахувалася закріпленою земельна ділянка № НОМЕР_1 . Крім того, оскільки на момент складення акта обстеження комісією Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 03 квітня 2009 року,
ОСОБА_1 було відомо про наявність держаного акта на спірну земельну ділянку № НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_4, тому саме зазначена дата є початком перебігу строку позовної давності, який сплинув 03 квітня 2012 року.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ГО "Авангард-2", у якому голова зазначеної громадської організації просив прийняти відзив, поданий з пропуском строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги третя особа отримала 12 жовтня 2019 року, а тому ГО "Авангард-2" не мало можливості надати відзив у встановлений судом строк, до 15 жовтня 2019 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим прийняти відзив ГО "Авангард-2" на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , продовживши строк на його подання, та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу, з урахуванням поданого доповнення до відзиву на касаційну скаргу, мотивований тим, що суд апеляційної інстанцій повно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_2 у якій заявник зазначила про необгрунтованість доводів відповідача, викладених ним у відзиві про те, що: вона намагається протиправно заволодіти земельною ділянкою № НОМЕР_3, що належала його матері
ОСОБА_4 ; що вона отримала право користування земельною ділянкою
№ НОМЕР_3 помилково; та про пропуск нею строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій