Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 285/3500/19
провадження № 61-5459св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 грудня 2019 року у складі судді Літвин О. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 16 серпня 2010 року між банком та
відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній був наданий кредит у розмірі 2 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом
на 31 липня 2019 року становила 31 145,65 грн, яка складається із:
2 005,24 грн - тіло кредиту; 25 381,09 грн - проценти за користування кредитом; 1 800 грн - пеня і комісія; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 459,32 грн - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі непогашеного тіла кредиту, що становить 2 005,24 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано доказів, що Умови та правила надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи,
є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови та правила мав на увазі відповідач, підписуючи акету-заяву про приєднання до Умов та правил, та, відповідно, брав на себе зобов`язання щодо сплати процентів, пені та штрафів. Разом з тим, підлягають до стягненню фактично отримані позичальником кошти за кредитним договором у розмірі 2 005,24 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі
№ 572/1169/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги є повністю доведеними, між сторонами існують кредитні правовідносини. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не вимагається, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Крім того, суди не звернули уваги на довідку про умови кредитування, яка підписана особисто відповідачем, у якій зазначено базову процентну ставку, розмір щомісячних платежів, визначено порядок та умови сплати неустойки.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 серпня 2010 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яку підписано відповідачем.
За розрахунком банку станом на 31 липня 2019 року за відповідачем утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 31 145,65 грн, яка складається із: 2 005,24 грн - тіло кредиту; 25 381,09 грн - проценти за користування кредитом; 1 800 грн - пеня і комісія; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 459,32 грн - штраф (процентна складова).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оскільки в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі судові рішення не оскаржуються, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність колегією суддів не перевіряється.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку
АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 серпня 2010 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину спірного договору, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти "Кредитка Універсальна" 55 днів пільгового періоду".
Зазначена довідка підписана відповідачем (а. с. 10).
Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано.
Указана довідка визначає, зокрема, ставки процентів за користування кредитом (2,5% річних), пені, а також штрафів.
Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).