ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 340/1916/20
адміністративне провадження № К/9901/369/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.,
за участі:
секретаря судового засідання Жидецької В. В.,
представника третьої особи Степаненко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, а також зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (суддя Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року (судді Чепурнова Д. В., Сафронова С. В., Мельник В. В.).
І. Суть спору
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кропивницького апеляційного суду, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови Кропивницького апеляційного суду № 10 від 29 квітня 2020 року в частині пункту 1, у якому йдеться про обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за квітень 2020 року, починаючи з 18 квітня 2020 року, який був застосований до судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320,00 грн;
- зобов`язати Кропивницький апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, який становить 115610 грн, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80 % посадового окладу, як такому, стаж роботи якого становить понад 35 років і доплату за доступ до державної таємниці з урахуванням утримання з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їхній виплаті за період з 18 квітня 2020 року на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Ухвалою від 15 червня 2020 року (про відкриття провадження у справі) суд першої інстанції залучив до участі у справі Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
3. Звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 пояснив тим, що з 18 квітня 2020 року він не отримав суддівської винагороди в розмірі, установленому Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII). Причиною цьому, як уважав позивач, є наказ голови Кропивницького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року № 10 (далі - Наказ голови суду), за текстом якого при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року обмеження, що передбачені Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-IX), застосовуються до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).
4. Позивач зазначив, що Наказ голови суду є протиправним, позаяк обмежує його право на суддівську винагороду у розмірі, встановленому статтею 135 Закону № 1402-VIII.
ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
5. Указом Президента України №802/2003 від 04 серпня 2003 року ОСОБА_1 призначений на посаду судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України № 2869-VI від 23 грудня 2010 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області.
6. Згідно з наказом в.о. голови Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2018 року № 4-к позивача з 02 жовтня 2018 року зараховано до штату Кропивницького апеляційного суду із встановленням посадового окладу відповідно до штатного розпису та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу.
7. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 553-IX, яким, серед іншого, передбачено у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження при нарахуванні суддівської винагороди.
8. На підставі цього Закону та з посиланням на статтю 58 Конституції України, статтю 51 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), голова Кропивницького апеляційного суду видав наказ від 29 квітня 2020 року № 10 "Про оплату праці суддів", за пунктом першим якого визначено, що при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року, обмеження, що передбачені Законом № 553-ІХ (йдеться про обмеження нарахування суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року), застосувати до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).
9. Позивач уважає пункт 1 Наказу голови суду неправомірним, у зв`язку з чим звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
10. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 02 вересня 2020 року позовні вимоги задовольнив частково.
10.1. Визнав протиправним та скасував пункт 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду № 10 від 29 квітня 2020 року "Про оплату праці суддів" стосовно судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 .
10.2. Зобов`язав Кропивницький апеляційний суд нарахувати та виплатити судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду (враховуючи раніше виплачені суми, з урахуванням податків і зборів) за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року, без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX).
10.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
11. Суд першої інстанції, покликаючись на норми статей 8, 126, 130 Основного Закону України у поєднанні з правовими висновками Конституційного Суду України щодо незалежності суддів, зокрема стосовно їхнього належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці, висловленими у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020, виснував, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом № 1402-VIII. У цьому зв`язку суд першої інстанції додав, що положення статті 29 Закону № 294-IX суперечать статті 130 Конституції України, тож до спірних правовідносин потрібно застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії.
12. Водночас суд першої інстанції зауважив, що Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-ІХ зі змінами. Отож, та обставина, що суд конституційної юрисдикції уже вирішив питання про конституційність указаних положень Закону № 294-ІХ, які суперечили Основному Закону України, дає підстави суду першої інстанції, який вирішив застосувати норми Конституції України як норми прямої дії, не звертатися після винесення рішення у цій справі до Верховного Суду для вирішення питання про внесення подання до Конституційного Суду України відповідно до частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13. Суд першої інстанції наголосив, що розмір суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, інші закони України до цих правовідносин не застосовуються.
14. Проте, за період з 18 квітня 2020 року по 29 травня 2020 року (день звернення до суду) суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону № 294-ІХ у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Це підтверджується, як зазначив суд першої інстанції, довідкою-розрахунком Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року № 07-21/143/2020 за квітень, травень 2020 року.
15. З огляду на наведені мотиви суд першої інстанції констатував, що спірний Наказ голови суду є протиправним, адже, нарахувавши та виплативши позивачу суддівську винагороду в обмеженому розмірі, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII. Тому, на думку суду першої інстанції, порушене право має бути поновленим шляхом зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу суддівську винагороду на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону № 1402-VIII з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, оскільки після винесення рішення Конституційним Судом України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) взагалі припинено спір щодо застосування Закону № 553-IX (яким Закон № 294-ІХ доповнено статтею 29).
16. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
17. Суд апеляційної інстанції в цілому погодився з висновками суду першої інстанції про неправомірність Наказу голови суду та мотивами, якими цей суд керувався при вирішенні спору. З-поміж іншого апеляційний суд наголосив на тому, що вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов`язком відповідача і повинно вирішуватись у встановленому Законом порядку, оскільки є невід`ємним елементом гарантій незалежності суддів, які встановлені Конституцією України. Додав також, що право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.
IV. Касаційне оскарження
18. У касаційній скарзі ДСА України просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі ДСА зазначила пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо першої підстави, то заявник пояснив, що на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
19. Така ситуація, окрім іншого, призвела до того, що у справах подібної категорії суд апеляційної інстанції (йдеться про Третій апеляційний адміністративний суд) по-різному застосовував одні і ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень в однотипних правовідносинах.
20. Аргументуючи свою позицію в цій частині, ДСА України зазначила, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому БК України.
21. З набранням чинності Законом № 553-IX максимальний розмір суддівської винагороди (яка підлягає виплаті) становить 47230,00 грн на місяць. Це питання було темою обговорення на засіданні Ради суддів України, за результатами якого винесено рішення від 24 квітня 2020 року № 22. З-поміж іншого в цьому рішенні зазначено, що суддівська винагорода має розраховуватися на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру потрібно застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди.
22. Голова Кропивницького апеляційного суду видав спірний наказ на підставі вимог законів України та з урахуванням роз`яснень щодо їхнього виконання, які надала Рада суддів України у вказаному рішенні. ДСА України наголосила також, що голова суду не може оцінювати законодавчий акт на предмет конституційності, натомість зобов`язаний неухильно його виконувати. У цьому зв`язку заявник наголосив, що з 18 квітня 2020 року відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-IX), яка на той час була чинною. Наказ голови суду є правомірним і підстав для скасування його як протиправного не було.
23. Аргументуючи свою позицію в частині оскарження судових рішень з підстави, встановленої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, ДСА України зазначила, що сума недоотриманої позивачем суддівської винагороди, за її розрахунками, становить 396014,90 грн, тож ця справа має істотне значення і значний суспільний інтерес.
24. Пояснив, що ситуація з фінансовим забезпеченням судів першої та апеляційної інстанцій така, що потреба у фінансових ресурсах на 2020 рік за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" забезпечена лише на 60 відсотків. Однак, хаотичний процес стягнень цих коштів (суддівської винагороди) за рішеннями судів, який останнім часом набирає обертів, поставить судову систему у ще скрутніше становище, адже призведе до невиплати заробітної плати працівникам апарату. Фонд плати праці є спільним як для них, так і для суддів. Утім на відміну від останніх заробітна плата працівників є менш захищеною (законодавчо), тож за недостатності коштів для всіх, перевагу матиме суддівська винагорода.
25. Таким чином ДСА України доводить, що ця справа, з огляду на її значимість і складність, обсяг і характер доказів мала б розглядатися за правилами загального позовного провадження, а не спрощеного, як зробив суд першої інстанції.
26. Ухвалою від 11 січня 2021 року Верховний Суд відкрив провадження у цій справі з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. За наслідками підготовчого провадження суддя-доповідач постановив ухвалу від 16 лютого 2021 року, якою справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи. Відповідно до цієї ухвали, розгляд справи призначено на 03 березня 2021 року о 09:30 год у приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належними чином, свідченням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення (судових повісток).
28. На судовому засіданні представник ДСА України підтримала вимоги касаційної скарги з мотивів, які написано вище.
29. Позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Станом на дату розгляду справи клопотань процесуального характеру не від них не надходило. Відзивів на касаційну скаргу сторони також не подали. З урахуванням вимог частини четвертої статті 344 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає судовому розгляду справи.
V. Релевантні джерела права
30. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
31. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
32. У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
33. За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
34. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4).
35. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
36. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
37. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
38. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 553-IX, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
39. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
40. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).
VІ. Висновки Верховного Суду
41. Перед тим, як перейти до правового оцінювання спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне спочатку окреслити предмет спору та стисло визначити питання, на які потрібно відповісти в межах касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
42. Позивач оспорює пункт 1 Наказу голови суду, на підставі якого, як він вважає, з 18 квітня 2020 року й надалі (включно до дати звернення до суду) йому виплачували суддівську винагороду у меншому розмірі, аніж це визначено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
43. Така ситуація зумовлена набранням чинності Законом № 553-ІХ, яким Закон № 294-ІХ доповнено статтею 29, текст якої наведено вище.
44. У цьому зв`язку нагадаємо, що на дату виникнення спірних відносин і звернення з цим позовом до суду Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року (яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX) ще не було, тож аргументація позивача, з якою погодилися суди попередніх інстанцій, побудована на положеннях статті 130 Конституції України як нормах прямої дії та статті 135 Закону № 1402-VIII.
45. Водночас Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року вже існувало на дату ухвалення судових рішень в цій справі, які зараз є предметом касаційного перегляду, що власне вплинуло на спосіб захисту порушеного права позивача, адже суди зобов`язали відповідача нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року, тобто до дати ухвалення згаданого Рішення, а не тільки за період, протягом якого позивач, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, отримував суддівську винагороду у меншому розмірі (квітень-травень 2020 року). Окрім того, зважаючи на головну тезу судових рішень, яка полягає у застосуванні норм Конституції України як норм прямої дії, наявність на дату вирішення спору Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року слугувало аргументом, яким суди попередніх інстанцій пояснили відсутність потреби їм звертатися до Верховного Суду відповідно до вимог частини четвертої статті 7 КАС України.
46. Беручи до уваги вимоги частини першої статті 341 КАС України колегія суддів зазначає, що на дату ухвалення цієї постанови відсутній висновок щодо застосування норми права у правовідносинах, подібних до тих, які маємо у цій справі, тож судові рішення першої та апеляційної інстанцій переглядатимуться в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
47. Отже, у цій справі колегія суддів вважає за необхідне спершу висловити свою позицію стосовно застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, а потім екстраполювати свої висновки вже в площину встановлених фактичних обставин цієї справи (зокрема, з`ясувати правову природу Наказу голови суду як акта правозастосування, з виданням якого пов`язується виплата суддівської винагороди позивачу протягом квітня-травня 2020 року у меншому розмірі; правовий статус ДСА України у спірних правовідносинах, зокрема її участь у виділенні коштів на виплату суддівської винагороди в повному обсязі; спосіб захисту порушеного права, який застосували суди, у площині предмета доказування у цій справі).
48. Стосовно першого блоку питання, то суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
49. Колегія суддів у цілому погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим зазначає таке.
50. З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII).
51. Цим Законом, з-поміж іншого, статтю 130 Основного Закону України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. У контексті спірних правовідносин потрібно наголосити, що Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
52. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
53. Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій). Додамо також, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).
54. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.