ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2021 року
Київ
справа №360/3147/18
адміністративне провадження №К/9901/10916/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (суддя: Шембелян В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (судді: Геращенко І.В., Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім "Марічка" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім "Марічка" (далі - ТОВ "ТД "Марічка", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про результати розгляду його скарги від 17.09.2018 № 3007516/99-99-17-05-15.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що саме по собі рішення. прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків позивача як платника податків.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, ТОВ "ТД Марічка", з 14.06.2004 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області.
17 липня 2018 року ГУ ДФС у Луганській області було винесено податкову вимогу №14553-17, відповідно до якої за позивачем станом на 16.07.2018 рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 65992,71 грн, у т.ч. 22775,47 грн - основного платежу, 6167,63 грн - штрафні санкції, 37049,61 грн - пені.
04 серпня 2018 року в порядку досудового оскарження позивачем подано до ДФС України скаргу на податкову вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 17.07.2018 року №14553-17.
За результатами розгляду зазначеної скарги відповідачем винесено рішення від 17.09.2018 № 3007516/99-99-17-05-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкову вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 17.07.2018 року № 14553-17, - без змін.
Обґрунтовуючи вказане рішення відповідач зазначив, що спірний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб виник у позивача в результаті несплати грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2018 року №0016361205, яке було прийнято ГУ ДФС у Луганській області відповідно до акту перевірки від 07.03.2018 року № 563/12-32-12-05/32909278.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на встановлену в судовому порядку протиправність податкового повідомлення-рішення від 23.04.2018 №0016361205, висновки податкового органу про наявність у позивача станом на 14.06.2018 податкового боргу є безпідставними, а, відтак, рішення ГУ ДФС у Луганській області від 17.09.2018 № 3007516/99-99-17-05-15 є також таким, що ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню.
Колегія суддів касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з такими висновками судів погодитись не може, та зазначає наступне.
Аналіз приписів п.п.56.1, 56.2 та 56.10 ст.56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.
Водночас за приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.