ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 825/3913/14
касаційне провадження № К/9901/27493/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у м. Чернігові) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 (суддя - Клопот С.Л.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаклін" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "Новаклін") до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (правонаступник - Чернігівська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області), третя особа на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "Новаклін" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступник - Чернігівська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 № 0004442200.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відповідач дійшов протиправних висновків у акті перевірки від 06.11.2014 №2541/22/38589959 про документальне не підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентами, оскільки, господарської операції із ТОВ "СИЛУРТРЕЙД" та ПП "КОМЕРЦБУД-Д" підтверджені відповідними документами наданими контрагентом позивачеві, операції відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Новаклін", у зв`язку із чим неправомірно виключив суму ПДВ з даними контрагентами зі складу податкового кредиту позивача. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та прийнятим із порушенням вимог чинного законодавства, а тому, підлягає скасуванню.
У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано ДПІ у м. Чернігові усіх підтверджуючих документів за взаємовідносинами із ТОВ "СИЛУРТРЕЙД" та з ПП "КОМЕРЦБУД-Д" за липень 2014 року, а тому висновки акту перевірки від 06.11.2014 №2541/22/38589959 є правомірними.
Заперечення третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не надавались.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення вмотивовано тим, що судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та, на підставі яких, виникли порушення, що лягли в основу прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення. Суд вказав, що з метою реалізації принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, судам слід з`ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов`язкова ознака господарської операції. Оскільки, наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору, направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.11.2014 № 0004442200.
Інспекція оскаржила рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно не надані запитувані податковим органом документи, а враховуючи приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній момент виникнення спірних правовідносин) таке не надання прирівнюється до їх відсутності, таким чином, на думку скаржника, дослідження та надання оцінки судами документів наданих позивачем під час судового розгляду призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заперечення на касаційну скаргу позивачем не надавались.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.03.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.03.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд допускає заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області її правонаступником - Чернігівською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у м. Чернігові (правонаступник - Чернігівська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Новаклін" (ЄДРПОУ 38589959) з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ "СИЛУРТРЕЙД" (ЄДРПОУ 39023376) та з ПП "КОМЕРЦБУД-Д" (ЄДРПОУ 39065657) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2014 № 2541/22/38589959.
Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ), що підлягало нарахуванню та сплаті у бюджет на загальну суму 384 160, 00 грн.
Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції позивача із ТОВ "СИЛУРТРЕЙД" та ПП "КОМЕРЦБУД-Д" не мають реального характеру.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 № 0004442200, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 480 200, 00 грн, за яким 384 160, 00 грн - за основним платежем та 96 040, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними ТОВ "Новаклін" звернулось до суду із адміністративним позовом.
Суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.11.2014 № 0004442200 тим, що вказані документи, на які посилається Інспекція у якості обґрунтування нереальності операцій позивача з ТОВ "СИЛУРТРЕЙД" та ПП "КОМЕРЦБУД-Д", не є податковою інформацією і не може використовуватися як доказ нереальності операцій, а дані господарські операції позивача є реальними та повністю підтверджуються належною первинною документацією.
Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, зважаючи на таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.