ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3495/16
адміністративне провадження № К/9901/27582/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю представника відповідача Кальковця В.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/3495/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі також ПАТ "Укрсоцбанк", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі Офіс ВПП ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2015 №0001624301, №0001634301.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №826/3495/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/3495/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2021 матеріали справи прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд справи у судовому засіданні на 02.03.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги доводи податкового органу. Як вказує відповідач, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (оподатковуваного) періоду, яка відображена за жовтень 2013 року складає 0,00грн., банківською установою безпідставно відображено у податковій звітності з ПДВ за листопад 2013 року залишок від`ємного значення попереднього звітного оподатковуваного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у обсязі 14ʼ 447ʼ 586,00грн. Таким чином, позивачем в порушення вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України за результатами невірного декларування від`ємного значення ПДВ, згідно податного уточнюючого розрахунку за листопад 2013 року, занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну сум 13ʼ 131ʼ 546,00грн. Актом встановлено невірне декларування залишку від`ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду - невірне перенесення сум при врахування уточнюючих розрахунків. Відповідач вважає, що вказані доводи судами попередніх інстанцій враховані не були, у результаті чого, суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову. На думку податкового органу, судами не було ґрунтовано та належним чином досліджено документальні докази та інформацію, яку вони містять, оцінку доказам надано без урахування їх взаємного зв`язку у сукупності. У касаційній скарзі Офіс ВПП ДФС просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу податкового органу, з яких слідує, що ПАТ "Укрсоцбанк" не погоджується з доводами відповідача, зазначає про їх безпідставність, звертає увагу, що відповідачем не вказано, яким доказам судами не надано оцінки. Позивач наполягає, що ним не вчинено порушення закону з питань оподаткування, адже від`ємне значення ПДВ вже було задекларовано у листопаді 2014 року, це від`ємне значення не виникло вперше у вересні 2015 року. Як вважає позивач, Банком на підтвердження відсутності податкового правопорушення судам подано письмові докази, зокрема меморіальні ордери, акт звірки з ПДВ, підписаний платником та податковим органом, який підтверджує відсутність заборгованості з ПДВ за 2014 рік, де вже була відображена в бухгалтерському та податковому обліку дана сума. ПАТ "Укрсоцбанк" просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Під час судового розгляду представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені у касаційній скарзі, у запереченнях на касаційну скаргу, додаткових доводів сторонами не заявлено.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/3495/16, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.12.2015 відповідачем на підставі акта перевірки №1135/28-10-43-10/00039019 від 01.12.2015, винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
№0001634301, яким позивачу за порушення пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного суми податку на додану вартість всього в розмірі 1ʼ316ʼ 040грн, в т.ч. за грудень 2014 - 1ʼ 316ʼ 040грн;
№0001624301, яким позивачу за порушення пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" всього в сумі 16ʼ414ʼ 432,50грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 13ʼ 131ʼ 546грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3ʼ 282ʼ 886,50грн.
Судами з`ясовано, що передумовою виникнення спірних правовідносин, стали наступні обставини.
Позивач у листопаді 2012 року звернув стягнення на заставне майно позичальника вартістю 110ʼ 000ʼ 000,00грн., у т.ч. ПДВ 18ʼ 333ʼ333,33грн., оприбуткував це майно на баланс. У зв`язку із цим у листопаді 2014 року Банком подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2012 року (реєстраційний №9069177351), у якому задеклароване від`ємне значення ПДВ в сумі 15ʼ 194ʼ488грн. (рядок 19), яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Одночасно, у листопаді 2014 року Банком подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2012 року (реєстраційний номер 9069257536), де в рядку 21.1 відображене від`ємне значення ПДВ в сумі 15ʼ 194ʼ 488грн.
Однак, суму 15ʼ 194ʼ 488грн. податковий орган не враховував у наступних періодах при розрахунку податку, на підставі чого, відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що фактичні обставини справи свідчать про відсутність підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ та зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Розглядаючи справу, судами з`ясовано, що за 2014 рік Банк і податковий орган підписали Акт звірки з ПДВ від 16.01.2015 №8643-20, в якому, в тому числі, відображена сума від`ємного значення ПДВ в розмірі 15ʼ 194ʼ488,грн.