ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15507/15
адміністративне провадження № К/9901/26982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
при секретарі cудового засідання Дразі Р.В.,
за участю представника відповідача Івах Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 (головуючий суддя - Хрімлі О.Г., судді: Бабенко К.А., Літвіна Н.М.) у справі №826/15507/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" (далі - ТОВ "КУА АПФ "ДС-Фінанс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві) від 21.04.2015 №0001512202 та №0001522202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що векселі відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" не є об`єктом інвестиційної діяльності, а операції з купівлі продажу векселів не є операціями з цінними паперами, а витрати на придбання векселів не є витратами з придбання цінних паперів, тому ці операції є відступленням права вимоги.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "КУА АПФ "ДС-Фінанс" код за ЄДРПОУ 35317186 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.04.2015 № 172/26-57-22-02/35317186, в якому відображено висновок про порушення позивачем, зокрема, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5548506,00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 5548506,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2013 рік у сумі 190810,00 грн.
Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані наступним: 1) за перевірений період ТОВ "КУА АПФ "ДС-Фінанс" укладало договори купівлі-продажу векселів, які суперечать законодавству, оскільки вексель, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність", не є об`єктом інвестиційної діяльності; за результатами перевірки не вдалося підтвердити інформацію про емітентів векселів; виходячи із наведеної інформації, відповідач вважає, що зазначені операції не є операціями з цінними паперами, а витрати на придбання векселів не є витратами з придбання цінних паперів, тому ці операції є відступленням права вимоги, що повинно збільшити доходи; 2) згідно з укладеними за перевірений період договорами відступлення права вимоги, ТОВ "КУА АПФ "ДС-Фінанс" отримувало грошові кошти за відступлені права вимоги; на думку відповідача, зазначені операції за економічним змістом є операціями з факторингу, а договори - договорами факторингу; тому позивач неправомірно не відніс до складу доходів нараховані суми від операцій з факторингу.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем 21.04.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001512202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 6935632,50 грн., у тому числі за основним платежем на 5548506,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1387126,50 грн.; № 0001522202, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення оподаткування податком на прибуток на 1190810,00 грн.
Судами також встановлено, що за перевірений період ТОВ "КУА АПФ "ДС-Фінанс" здійснювало операції з купівлі-продажу векселів, перелік яких наведено в акті перевірки.
Позивач відображав фінансові результати по вказаних операціях з векселями в окремому податковому обліку за правилами пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України у додатку ЦП до рядка 03.20 додатка ІД до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.
За доводами відповідача операції з купівлі-продажу векселів у межах спірних правовідносин не є операціями з цінними паперами, оскільки такі векселі не є об`єктами інвестиційної діяльності.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно з частиною першою статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником, та передбачає виконання зобов`язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 195 Цивільного кодексу України в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів як боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання.
Обіг векселів як цінних паперів в Україні регулюється положеннями Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-ІІІ, Конвенцією від 07.06.1930, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (дата набрання чинності в Україні 06.01.2000).