ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 760/7146/17
адміністративне провадження № К/9901/21109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 05 липня 2017 року (суддя Кицюк В.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (колегія суддів: Чаку Є.В., Мєзєнцев Є.І. Файдюк В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі по тексту постанова Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року), з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги; зобов`язання відповідача призначити та виплатити вищезазначену одноразову допомогу у відповідності до перелічених законодавчих актів, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Позивач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що чинним на момент встановлення йому за результатами повторного огляду ІІ групи інвалідності Порядком № 975 передбачено, що у разі встановлення іншої причини інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказане, на переконання позивача, залишилося поза увагою судами попередніх інстанцій, який зобов`язаний був застосувати положення Порядку № 975.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач з квітня 1982 року по серпень 1984 року проходив військову службу в Збройних силах СРСР. В період з червня 1982 року по серпень 1984 року приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан.
З 06 травня 2014 року у зв`язку з пораненням, контузією які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, позивачу встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується доданою до позову копією довідки МСЕК від 07 травня 2014 року.
Отримання позивачем поранення, контузії, які пов`язана з виконанням обов`язків військової служби також підтверджується Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 813 від 24 березня 2014 року.
У вересні 2015 року за результатами розгляду поданих позивачем документів щодо отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, Київський міський військовий комісаріат надав до департаменту фінансів Міністерства оборони України свій висновок, у відповідності до якого ОСОБА_1 має право на вищезазначену одноразову грошову допомогу.
Міністерство оборони України за результатами розгляду поданих позивачем в 2015 році документів визнало його право на дану одноразову грошову допомогу, нарахувавши її в лютому 2016 року, та переказавши її на особовий рахунок остатнього в ПАТ КБ "Приватбанк", що підтверджується доданою до позову випискою з особового рахунку.
У червні 2016 року при повторному огляду в МСЕК позивачу з 24 травня 2016 року встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується доданою до позову копіює довідки МСЕК від 01 червня 2016 року.
У зв`язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, він звернувся до відповідача з відповідним листом для отримання різниці між розмірами одноразової грошової допомоги у 200 кратному розмірі та вже виплаченому 150 кратному розмірі.
Міністерство оборони України за результатами розгляду поданих позивачем документів, щодо нарахування різниці одноразової грошової допомоги при встановленні другої групи інвалідності, відмовило останньому в її виплаті. Свою відмову відповідач мотивував тим, що у відповідності до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що у межах спірних правовідносин встановлено відсутність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги при призначенні ІІ групи інвалідності, оскільки з моменту первинного встановлення інвалідності минуло більше двох років.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Пунктом "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 6 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності другої групи.
Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції на час повторного встановлення інвалідності, що діє з 01.01.2014) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.