ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 823/1554/16
адміністративне провадження № К/9901/24085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2017 року (суддя Троян Т.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (колегія суддів: Губська О.А., Парінов А.Б., Беспалов О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2016 році позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив: визнати неправомірною бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги та стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у розмірі 152 754 грн.
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Позивач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що чинним на момент встановлення йому за результатами повторного огляду ІІ групи інвалідності Порядком № 975 передбачено, що у разі встановлення іншої причини інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказане, на переконання позивача, залишилося поза увагою судами попередніх інстанцій, який зобов`язаний був застосувати положення Порядку № 975. Вказує, що суди помилково посилались на преюдицію, встановлену в справі № 823/333/16, оскільки підставою для відмови в задоволенні позову у вказаній справі стало звернення до неналежного відповідача, а не по суті заявлених вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.08.2017 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що 26 жовтня 2011 року Черкаським обласним МСЕК № 2 позивачеві було встановлено II групу інвалідності в зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби (довідка МСЕК № 915687). Ступінь втрати професійної працездатності у відсотковому співвідношенні склав 80%.
У зв`язку із цим ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 90846 грн. відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрі України від 28.05.2008 № 499.
28.07.2015 за результатами повторного огляду позивачу встановлено також II групу інвалідності з таким самим відсотком втрати працездатності - 80%, проте з іншою причиною інвалідності - в зв`язку з травмою пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК № 191194).
Позивач, посилаючись на те, що має право на доплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною причини інвалідності, звернувся до МОУ з відповідною заявою.
Згідно з витягом протоколу комісії при МОУ № 15 від 25.03.2016, затвердженого Міністром оборони України 29.03.2016, підполковнику ОСОБА_1 (Черкаський ОВК) звільненому 06.09.2011, відмовлено у здійсненні такої доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що з моменту первинного встановлення інвалідності минуло більше двох років.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що у межах спірних правовідносин встановлено відсутність правових підстав для здійснення позивачеві доплати одноразової грошової допомоги та стягнення з відповідача суми такої допомоги у розмірі 152 754 грн. оскільки з моменту первинного встановлення інвалідності минуло більше двох років.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, яка діяла на момент первинного встановлення Позивачу інвалідності ІІ групи) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено та позивачем не заперечується, що у 2012 році позивачу відповідно до положень Порядку №499 було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 24-місячного грошового забезпечення в сумі 90 846,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції на час повторного встановлення інвалідності, що діє з 01.01.2014) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно з п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі за текстом - Порядок № 975) (у редакції, чинній на час повторного встановлення інвалідності позивачу) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.