ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2021 року
Київ
справа №380/5299/20
адміністративне провадження №К/9901/745/21
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М. Б.,
судді: Дашутін І. В., Яковенко М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (суддя Кухар Н. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (судді Качмар В. Я., Курилець А. Р., Кушнерик М. П.) у справі № 380/5299/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галич-Мет" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галич-Мет" (далі - ТОВ "Галич-Мет") звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія) від 1 липня 2019 року № 7969 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 15 липня 2020 року № 8386 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 6 липня 2020 року № 1698584/42895314 про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої 25 липня 2019 року; виключити ТОВ "Галич-Мет" із переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
ТОВ "Галич-Мет" подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення № 8386, яка обґрунтована тим, що це рішення є протиправним та порушує його права та інтереси, а також обмежує здійснення ним господарської діяльності та може призвести до припинення господарських відносин з його контрагентами, які не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, заяву про забезпечення позовних вимог задовольнив.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що заявником були наведені належні та переконливі докази щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у випадку ухвалення рішення на його користь.
Апеляційний суд погодився з викладеними у рішенні суду першої інстанції висновками та зазначив, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Не погоджуючись з указаними рішеннями судів, Головне управління ДПС у Волинській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На переконання скаржника, відсутність реєстрації податкових накладних не заважає суб`єктам господарювання здійснювати господарську діяльність, оскільки відповідна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування впливає лише на визначення податкових обов`язків та складання належної податкової звітності; у даному випадку відсутні ризики неможливості виконання рішення суду за результатами судового розгляду справи, що могло б призвести до негативних наслідків.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.