ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 817/2239/16
адміністративне провадження № К/9901/26759/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №817/2239/16 за позовом ОСОБА_1 до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 (суддя Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Мацький Є.М., Шидловський В.Б.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2015 №0012581700, №0012591700.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017, позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою суду від 03.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі №817/2239/16.
Ухвалою від 01.03.2021 касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 02.03.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та прийнято необґрунтовані рішення. Податковий орган вважає, що заборгованість за прощеною неустойкою у вигляді пені або штрафу є додатковим благом платника податку. Як вказує відповідач, позивачем не подано податкової декларації про майновий стан і доходи та незадекларовано дохід як додаткове благо від анулювання боргу. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та плати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 15.09.2015 №187/17-3095913082 (а.с. 32-39).
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015:
№0012581700 про збільшення платнику податків грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 63608,64грн., в тому числі 50886,91грн. за основним платежем та 12721,73грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№0012591700 про застосування до платника податків штрафу в сумі 510,00грн.
В основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, абзаців "а", "в" пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 статті 179, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, що полягало у: неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік; відсутності ведення обліку доходів і витрат за 2014 рік; заниженні оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 300767,69грн., заниженні податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 50886,91грн.; незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про їх скасування.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2015 №0012581700 в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 53931,20грн., в тому числі 43144,96грн. за основним платежем та 10786,24грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). У задоволенні решти вимог відмовлено. Суди посилались на те, що відповідачем неправомірно здійснено донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб на суму прощеного боргу в частині включення до бази та об`єкта оподаткування пені, не врахувавши при цьому, що оподатковуваним доходом позивача в даному випадку є лише основна сума заборгованості по кредиту (тіло кредиту).
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.