ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 809/857/17
адміністративне провадження № К/9901/53297/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/857/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 (суддя Матуляк Я.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя Судова-Хомюк Н. М., судді: Гуляк В.В., Довгополов О.М.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі також Івано-Франківська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.05.2017 №206010/2017/01337 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2017 №206010/2017/000260/1.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Івано-Франківська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою суду від 21.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №809/857/17.
Ухвалою від 01.03.2021 касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 02.03.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, під час розгляду справи мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, таким чином оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Митниця зазначає, що декларантом не подано повний перелік документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Ненадання відповідних документів та відсутність у документах відомостей, що містять числові значення щодо ціни авто, слугували підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній вказує, що касаційна скарга не містить доводів про порушення судами норм права. Як зауважує позивач, митний орган не зазначив в чому полягає сумнів на момент розмитнення, які додаткові документи слід надати, які є розбіжності у поданих документах. На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем не було повідомлено декларанта, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена, були відсутні. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки "FORD", модель S-MAX, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - 1997 см3, потужність двигуна - 120 КВТ, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011.
25.05.2017 представником позивача митним брокером ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №UA206010/2017/412893 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 4100,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору - графа 42 митної декларації.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 17.05.2017 №UA20903/2017/07097; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.01.2047 № НОМЕР_2 ; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.05.2017; паспорт громадянина України; картку фізичної особи-платника податків; митну декларацію країни відправлення №17DE533060336702E7 від 15.05.2017; рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 15.05.2017, банківські платіжні документи від 15.05.2017.
25.05.2017 за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів, відповідач, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість автомобіля суттєво відрізняється від вартості ідентичних або подібних транспортних засобів у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довіднику Schwackeliste, який використовуються митними органами відповідно до наказу Державної митної служби України "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" від 13.10.2006 №885.
Відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206010/2017/01337.
Надалі, митний орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2017 №206010/2017/000260/1, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6391,00 євро.
Митна вартість товару визначена за резервним методом. Відповідач мотивував свої дії тим, що перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п`ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 01/2017 ст.410. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини другої статті 55 та главою 4 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про їх скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч норм, встановлених статтею 57 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Відповідач про позову заперечував, вказував, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним та обґрунтованим. При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, посадовою особою Митниці встановлено, що у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.
Задовольняючи позов, суди посилались на те, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.