ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 805/2352/15-а
адміністративне провадження № К/9901/25798/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Давиденко Т.В. від 21 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д. від 22 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 травня 2015 року №0000314200/2904/10/28-03-40, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 9843182 грн. за лютий 2015 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4921591 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство не погоджується з висновками контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту та від`ємного значення, оскільки положення чинного законодавства з питань оподаткування не позбавляє позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними, навіть якщо з боку постачальника (продавця) має місце невиконання свого зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету та подання податкової звітності.
Суди встановили, що відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за лютий 2015 року, за результатами якою склав акт від 09 квітня 2015 року №123/28-03-40/00191075.
У ході перевірки контролюючий орган встановив порушення Товариством підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту за лютий 2015 року суми ПДВ у розмірі 9843182 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу КП "Компанія "Вода Донбасу" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", оскільки контрагентами не подано податкові декларації з ПДВ за грудень 2014 року та лютий 2015 року відповідно та незадекларовано своїх зобов`язань зі сплати податку, суму якої Товариство включило до податкового кредиту.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, позов задоволено повністю.
Суди обґрунтовували свої рішення тим, що податкові накладні є документами, які підтверджують факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару (послуг), що і було зроблено позивачем, й контролюючим органом не ставиться під сумнів отримання їх Товариством від контрагентів, достовірність первинних документів (їх відповідність вимогам чинного законодавства), на підставі яких виписані податкові накладні із зазначенням сум ПДВ, які включені позивачем до податкового кредиту. Водночас у разі, якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов`язання із декларування та сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм податкового законодавства, що регулює підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Вважає, що у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.