ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2а-835/12/1370
касаційне провадження № К/9901/26537/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 (суддя Качур Р.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Сапіга В.П., Яворський І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2012 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 № 0002902321.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП "Міоком" щодо придбання (робіт, послуг) згідно договору № 45 від 01.09.2010, а також товару підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; з метою оцінки податкових ризиків Товариство скористалось ресурсом "База даних про платників ПДВ", розміщеним на сайті ДПА України, щодо перевірки ПП "Міоком" на предмет того, чи є зазначений контрагент платником податку на додану вартість, банкрутом, відсутнім за визначеною в установчих документах адресою, інструментом для мінімізації податків ("податкова яма") чи учасником схем оптимізації бюджетних платежів, та у відповідь на свій запит отримало інформацію, що ПП "Міоком" є належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість; чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету; Інспекція не надала належних та допустимих доказів існування обвинувальних вироків або ж кримінальних проваджень за статтею 205 Кримінального кодексу України щодо посадових осіб ПП "Міоком".
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 11.07.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 № 0002902321.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ПП "Міоком" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; розрахунки за придбані товари (роботи, послуги) проведені Товариством у повному обсязі; посилання Інспекції на фіктивність діяльності ПП "Міоком" не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, з урахуванням того, що ПП "Міоком" було ліквідовано у зв`язку з банкрутством лише 20.09.2011 згідно ухвали Господарського суду Запорізької області у справі № 26/5009/3602; вироків суду, які б доводили вину посадових осіб ПП "Міоком" чи факт фіктивного підприємництва ПП "Міоком", Інспекцією у процесі розгляду справи надано не було, як і жодних відомостей щодо здійснення кримінального провадження за вказаним фактом.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: згідно пояснень громадянина ОСОБА_1 (який значився директором ПП "Міоком" з моменту заснування підприємства) та пояснень громадянки ОСОБА_2 (яка значилась засновником ПП "Міоком"), відібраних фахівцями БНВ ПДВ ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, вони зареєстрували зазначене підприємство за винагороду, фінансово-господарської діяльності від імені зазначеного підприємства не здійснювали, у зв`язку з чим по зазначених фактах у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зареєстровані матеріали за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України; у ПП "Міоком" відсутні основні засоби та трудові ресурси, які необхідні для провадження господарської діяльності; судами не встановлено, які конкретно послуги були надані ПП "Міоком" для Товариства та в якому обсязі, а також не досліджено факту проведення оплати за надані послуги. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм законодавства та змісту акту перевірки.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.02.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.02.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, результати якої були оформлені актом від 04.11.2011 № 233/23-7/35721095, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1,7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року на загальну суму 143352,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ПП "Міоком" робіт (послуг) із технічного обслуговування, а саме - заміни ізоляційного матеріалу (пінополіуритану) згідно договору № 45 від 01.09.2010, а також у складі вартості придбаних у ПП "Міоком" товарів (насосних агрегатів типу СЕНА 5101ТА006ТТ у кількості 4 шт.), оскільки: згідно пояснень громадянина ОСОБА_1 (який значився директором ПП "Міоком" з моменту заснування підприємства) та пояснень громадянки ОСОБА_2 (яка значилась засновником ПП "Міоком"), відібраних фахівцями БНВ ПДВ ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, вони зареєстрували зазначене підприємство за винагороду, фінансово-господарської діяльності від імені зазначеного підприємства не здійснювали, у зв`язку з чим по зазначених фактах у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зареєстровані матеріали за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України; згідно проведеного аналізу ПП "Міоком" зняте з обліку платників 20.09.2011 за № 26/5009/3602/11 та скасовано державну реєстрацію 30.09.2011 ЗА № 11031170007027376; ПП "Міоком" не знаходиться за юридичною адресою; операції ПП "Міоком" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 № 0002902321, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 143352,00 грн. - за основним платежем та на 35838,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Положеннями абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
За приписами абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових витрат, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.