ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 752/21286/17
адміністративне провадження № К/9901/1408/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2018 (суддя Колдіна О.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 (колегія у складі суддів Вівдиченко Т.Р., Файдюка В.В., Чаку Є.В.)
у справі №752/21286/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 17.10.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати неправомірними дії та скасувати рішення відповідача № 48327/03 від 07.09.2017 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов`язати відповідача здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати з 06.09.2017 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, без обмеження граничного розміру та обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, відповідно до довідки прокуратури м. Києва від 05.09.2017 № 18/307.
2. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2018 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру";
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" з 06.09.2017, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи відповідно до довідки прокуратури м. Києва від 05.09.2017 № 18/307, без обмеження її максимальним розміром.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2018 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1992 по 01.08.1997 навчалася на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету.
6. Згодом позивач працювала:
- з 17.01.1997 по 03.03.1997 - стажист на вакантній посаді старшого помічника прокурора Амвросіївського району Донецької області;
- з 04.03.1997 по 13.10.1997 - стажист на вакантній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьби з організованою злочинністю прокуратури Донецької області;
- з 13.10.1997 по 04.12.1997 - стажист на вакантній посад помічника прокурора Ворошиловського району м. Донецька;
- з 04.12.1997 по 19.06.1998 - помічник прокурора Ворошиловського району м. Донецька;
- з 19.06.1998 по 13.06.2012 - старший помічник прокурора Ворошиловського району м. Донецька;
- з 13.06.2012 по 06.09.2012 - старший прокурор прокуратури Ворошиловського району м. Донецька;
- з 10.09.2012 по 24.07.2015 - старший прокурор прокуратури Голосіївського району м. Києва;
- з 24.07.2015 по 15.12.2015 - прокурор прокуратури Голосіївського району м. Києва;
- з 15.12.2015 по 11.09.2017 - прокурор Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва.
7. 06.09.2017 ОСОБА_1 звернулася до Правобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91 № 1789-ХІІ.
8. Листом № 48327/03 від 07.09.2017 відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213, з тих підстав, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються. Також, зверну увагу на відсутність стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до положень ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
9. Позивач з відмовою не погодилася і звернулася до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивача покликалася на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує її право на призначення пенсії, набуте під час роботи в органах прокуратури.
11. Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що статтею 86 Закону № 1697-VІІ збільшено стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, яка діяла на час зарахування на посаду до органів прокуратури), що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.
Тому, при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років мають застосовуватися положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1789-ХІІ та положення щодо призначення пенсій, відповідно до його норм втратили чинність.
Питання щодо наявності у позивача права на пенсійне забезпечення як працівника прокуратури має вирішуватися у відповідності до приписів чинної на час звернення за призначенням пенсії за вислугу років ст. 86 Закону № 1697- VІІ.
Таким чином, для призначення пенсії за вислугу років, працівників органів прокуратури, звертаючись за призначенням пенсії, повинен мати на день звернення вислугу років не менше ніж 23 роки 6 місяців, при цьому, стаж роботи на посадах прокурорів повинен становити не менше 13 років 6 місяців, тоді як суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ в редакції від 12.07.2001 та наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки норми Закону №1789-ХІІ в частині пенсійного забезпечення працівників прокуратури втратили свою чинність.